Маркіян Шашкевич 
ОЛЕНА 
(Казка) 

      Музика різко від уха заграв, а бас то загудів, то, в лад вибиваючи, моторні дівчата аж піднімав; а хоть ноги потомлені - до круглого рвалися танка; гарні хлопці в підкови до складу кресали, позираючи радосно кождий по своей дівчині; сваненьки з молодцями, стиснувшися в кутку коло припічка, хоть дрібненько, но частенько витрясали крупник із чарочки, не дбаючи, собі раденькі, на старих своїх довговусих господарів, на другім боці в куті, коло скрині, спорою мірою попиваючих. Було то весі-лєчко... 
      - Гей, хлопці, чи спите!? Що-сте ся позабували? - кликнув гожий дружбитонька - з великою, шовком шитою хусткою у бока, - досадним голосом. - Дівчата раді би гопцювали, а в вас якби душі не стало! 
      Махнув шапкою, вінцем барвінковим стрійною, погладив чорненький, хоть невеличкий вус, розгорнув воло-сячко у чола, глянув по дівчатах; виніс одную з калинового луга, напретив музиці - "або грай, або гроші віддай!", моргнув на Юрця, і станули до шпаркого козачка. 

[Д р у ж б а]
Хоть з дерева лист упав,
Моріг половіє. 
Весілєчко господь дав -
Радо нам ся діє!

Ю р ц ь о 
Хоть надворі ніч темна,
Гей,темна ночонька, 
В нас світличенька ясна,
Красні дівчатонька.

Д р у ж б а 
Сокіл в білий двір влетів
К чорної галоньці;
Княжиненько наш приспів
К русій дівчиноньці.

Ю р ц ь о 
Нуте, жваві хлопаки,
Легіники горні, 
Витинайте гопаки,
Хлопчата моторні!
       
      Ба й свахи не дармували. Бо і їм не йно що всім разом саджати коровай - ще і потанцювати конче, щоб ся коровай вдав красен, та ясним сонцем на столі засіяв, та й добру долю приніс. 
      А Олена, пишна княгиня, як русалочка, гарна, ще раз вінком барвінковим золото-зеленим стрійна, їх веселій придивлялась охоті та часто в легкій коломийці розковану русу косу на легкий кругом пускала вітер. 
      Бач! - і наш вдалий Василько приспів дарити нашу княгиню; хоть о пізній вечері, но стане він за теє зо своїми красними співаночками. 
      - Щось ти нам сумний, та й сам... Кажи, може, яка лиха пригода?.. 
      Приступив і старий батенько, сивий голубонько, та приніс спорий кухоль горілки з медом. 
      - Но, жвавий козаче! Бодай здоров був! - надпив і подав єму. - Відав, утомив-єсь ся, покріпи сили. 
      Відобрав, подякував, поставив, втер лице та й став промовляти: 

Сторінка 1 з 3 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 > У кінець >>