ТУГА ЗА МИЛОЮ


Із-за гори, із-за ліса

Вітрець повіває;

Скажи, скажи, тихий вітре,

Як ся мила має?!



Чи здорова, чи весела,

Личко рум'яненьке,

Чи сумує, чи горює,

Чи личко блідненьке?



Бо я тужу, бо я плачу,

Сльозами вмиваюсь,

Веселої годиноньки

Вже не надіваюсь!



Коби мені крильця мати,

Соколом злетіти,

Тяжку тугу із серденька

При милій розбити!



Ой літав би-м, ой літав би-м

Щодень і щоночі,

Щоб ся милій у сивенькі

Надивити очі.



Ой літав би-м, ой літав би-м

Зорями ясними,

Щоб мені ся натішити

Ручками білими.



Ой літав би-м, ой літав би-м

Світом білесеньким,

Щоб мені ся натішити

Личком рум'яненьким.



Ой літав би-м, ой літав би-м

Вечором тихеньким,

Щоб мені ся натішити

Ходочком дрібненьким.



Ой літав би-м, ой літав би-м

Лісами, горами,

Щоб мені ся натішити

Милими словами.



Ах, я бідний, нещасливий,

Да й крилець не маю,

Сохну, чахну в далечині,

Всяк день умираю!


[До 1837]