Чи то вірли крильми б'ються?

Чи зірки сіяють?

Ні!.. То козак з врагом труться,

Мечами блискають.



Та вже татар утомився,

К землі, сильно вдарен, пав...

Ще раз двигся, роз'ярився

І дівчині необачній

Головоньку з плеча зняв.



І кинувся, мов звір лютий,

Козак сильний на врага,

Грудь розколов, щоб добути

Серце диве 1 татара?.



Завіз сестру додомоньку,

Поховав ю у садочку,

Посадив над нев руточку,

А в головках калиноньку.



Сам затужив, та й заплакав,

Та й стався сумненьким,

Та й затужив, та й заспівав

Голосом тихеньким:



«Як би я в сій сторононьці,

Як би я безрідний жив?

Батько, ненька в могилоньці,

Та й сестрицю враг вмертвив.



Ходім, коню, в чужиноньку

Думочку думати,

Ходім, коню, на Украйноньку

Степами блукати».


[1833]