Тарас Шевченко

* * *
Як маю я журитися,
Докучати людям,
Піду собі світ за очі -
Що буде, те й буде.
Найду долю - одружуся,
Не найду - втоплюся,
Та не продамся нікому,
В найми не наймуся.
Пішов же я світ за очі,
Доля заховалась;
А воленьку люди добрі
І не торгували,
А без торгу закинули
В далеку неволю...
Щоб не росло таке зілля
На нашому полю.

[Кос-Арал 1849]