*** 

Чигрине, Чигрине, 
Все на світі гине, 
І святая твоя слава, 
Як пилина, лине 
За вітрами холодними, 
В хмарі пропадає. 
Над землею летять літа, 
Дніпро висихає, 
Розсипаються могили, 
Високі могили — 
Твоя слава... і про тебе, 
Старче малосилий, 
Ніхто й слова не промовить, 
Ніхто й не покаже, 
Де ти стояв? чого стояв? 
І на сміх не скаже!! 

За що ж боролись ми з ляхами? 
За що ж ми різались з ордами? 
За що скородили списами 
Московські ребра??.. засівали, 
І рудою поливали... 
І шаблями скородили. 
Що ж на ниві уродилось??!! 
Уродила рута... рута... 
Волі нашої отрута. 

А я, юродивий, на твоїх руїнах 
Марно сльози трачу; заснула Вкраїна, 
Бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла, 
В калюжі, в болоті серце прогноїла 
І в дупло холодне гадюк напустила, 
А дітям надію в степу оддала. 
А надію... 
Вітер по полю розвіяв, 
Хвиля морем рознесла. 
Нехай же вітер все розносить 
На неокраєнім крилі. 
Нехай же серце плаче, просить 
Святої правди на землі. 

Чигрине, Чигрине, 
Мій друже єдиний, 
Проспав єси степи, ліси 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>