*** 

У нашім раї на землі 
Нічого кращого немає, 
Як тая мати молодая 
З своїм дитяточком малим. 
Бувая, іноді дивлюся, 
Дивуюсь дивом, і печаль 
Охватить душу; стане жаль 
Мені її, і зажурюся, 
І перед нею помолюся, 
Мов перед образом святим 
Тієї матері святої, 
Що в мир наш бога принесла… 

Тепер їй любо, любо жити. 
Вона серед ночі встає, 
І стереже добро своє, 
І дожидає того світу, 
Щоб знов на його надивитись, 
Наговоритись. – Це моє! 
Моє! – І дивиться на його, 
І молиться за його богу, 
І йде на улицю гулять 
Гордіше самої цариці. 
Щоб людям, бачте, показать 
Своє добро. – А подивіться! 
Моє найкраще над всіми! – 
І ненароком інший гляне. 
Весела, рада, боже мій! 
Несе додому свого Йвана. 
І їй здається, все село 
Весь день дивилося на його, 
Що тілько й дива там було, 
А більше не було нічого. 
Щасливая!.. 

Літа минають. 
Потроху діти виростають, 
І виросли, і розійшлись 
На заробітки, в москалі. 
І ти осталася, небого. 
І не осталося нікого 
З тобою дома. Наготи 
Старої нічим одягти 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>