Слава 


А ти, задрипанко, шинкарко, 
Перекупко п'яна! 
Де ти в ката забарилась 
З своїми лучами? 
У Версалі над злодієм 
Набор розпустила? 
Чи з ким іншим мизкаєшся 
З нудьги та з похмілля. 
Горнись лишень ти до мене, 
Та витнемо з лиха; 
Гарнесенько обіймемось 
Та любо, та тихо 
Пожартуєм, чмокнемося 
Та й поберемося, 
Моя крале мальована. 
Бо я таки й досі 
За тобою чимчикую: 
Ти хоча й пишалась 
І з п'яними кесарями 
По шинках хилялась, 
А надто з тим Миколою 
У Севастополі, — 
Та мені про те байдуже; 
Мені, моя доле, 
Дай на себе подивитись, 
Дай і пригорнутись, 
Під крилом твоїм любенько 
В холодку заснути. 

[9 лютого 1858], Нижній Новгород