В КАЗЕМАТІ


XII 

Чи ми ще зійдемося знову 
Чи вже навіки розійшлись? 
І слово правди і любові 
В степи і дебрі рознесли! 
Нехай і так. Не наша мати, 
А довелося поважати. 
То воля господа. Годіть! 
Смирітеся, молітесь богу 
І згадуйте один другого. 
Свою Україну любіть, 
Любіть її… Бо время люте, 
В остатню тяжкую минуту 
За неї господа моліть. 

[Між 19 і 30 травня 1847, С.-Петербург]