Тарас Шевченко

Великий льох 

(Містерія) 



Положил еси нас (поношение) соседом нашим, подражание и поругание сущим окрест нас. Положил еси нас в притчу во языцех, покиванию главы в людех. 

Псалом 43, ст. 14 і 15 



Три душі 



Через Суботове летіли три пташечки і сіли на похиленому хресті на старій церкві. Це душі померлих, яких не пускають до раю, поки не розкопають великий льох. 

Одна душа розповідає, що вона була вродливою дівчиною, жила у Суботові, гралася на цвинтарі з Юрасем-гетьманенком, вітав її й сам гетьман. Провина ж її полягає в тому, що вона перейшла гетьманові дорогу з повними відрами, коли він їхав у Переяслав присягати Москві. 

Друга душа ще була маленькою, коли вбили всю її родину, просила й вона московського "копитана", щоб її вбили, та лишилася живою. Коли ж їхав дорогою московський цар, вона напоїла його коня. Ледве дійшла вона до хати, та й упала мертва. Поховала дівчину бабуся, на другий день не стало і її. Тому душу не пускають до раю. 

Третя була немовлям, коли мати винесла її на берег Дніпра. У той час річкою в галері пропливала цариця Катерина. Дитина розплакалась і, щоб її розважити, мати показала їй галеру. Немовля усміхнулось: 



Та й духу не сталої 

Й мати вмерла, в одній ямі 

Обох поховали!... 

Чи я знала, ще сповита, 

Що тая цариця — 

Лютий ворог України, 

Голодна вовчиця?.. 



Душі відлітають. 



Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>