Б’ють пороги; місяць сходить. 

Як і перше сходив... 

Нема Січі, пропав і той, 

Хто всім верховодив! 

Нема Січі; очерети 

У Дніпра питають: 

"Де-то наші діти ділись, 

Де вони гуляють?" 

Чайка скиглить літаючи, 

Мов за дітьми плаче; 

Сонце гріє, вітер віє 

На степу козачім. 

На тім степу скрізь могили 

Стоять та сумують; 

Питаються у буйного: 

"Де наші панують? 

Де панують, бенкетують? 

Де ви забарились? 

Вернітеся! дивітеся — 

Жита похилились. 

Де паслися ваші коні. 

Де тирса шуміла. 

Де кров ляха, татарина 

Морем червоніла... 

Сторінка 1 з 4 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 > У кінець >>