Кто даст главе моей воду, 

И очесем моим источник слез, 

И плачуся и день, 

и нощь о побиенных... 

Иеремии глава 9, стих 1 



За горами гори, хмарою повиті, 

Засіяні горем, кровію политі. 

Споконвіку Прометея 

Там орел карає, 

Що день божий добрі ребра 

Й серце розбиває. 

Розбиває, та не вип’є 

Живущої крові, — 

Воно знову оживає 

І сміється знову. 

Не вмирає душа наша, 

Не вмирає воля. 

І неситий не виоре 

На дні моря поле. 

Не скує душі, живої 

І слова живого. 

Не понесе слави Бога, 

Великого Бога. 



Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>