Тарас Шевченко

Катерина (Стислий переказ, дуже скорочено)

 

Кохайтеся, чорнобриві, 

Та не з москалями, 

Бо москалі — чужі люди, 

Роблять лихо з вами. 

Москаль любить, жартуючи, 

Жартуючи кине; 

Піде в свою Московщину, 

А дівчина гине... 



Катерина закохується в москаля й виходить до нього ввечері в садочок, не слухаючи батьків. Так вона свою долю "занапастила", ночуючи з москалем, аж поки селом не пішли поговори. 

Прийшла недобра звістка, що москалі мають вирушати в похід. Коханий обіцяє Катерині, що повернеться. Закохана дівчина не звертає уваги на людські пересуди, адже москаль з нею одружиться. Вона чує під серцем нове життя, тому виходить з дому лише вночі, ходить садом, згадує свого коханого. Дівчина сумує, але не втрачає надії. 

Через деякий час Катерина народжує дитину. Вона все ще виглядає свого коханого. Люди ж у селі сміються з неї, глузують. 



ІІ 



Батьки Катерини скривджені тим соромом, якого завдала їм донька. Адже народити дитину без чоловіка — великий гріх, тим більше на селі. 

Мати і батько вирішують позбутися одвічного сорому, вигнавши непутящу дочку з дому. Вони кажуть, щоб Катерина йшла у Московщину, шукала свого чоловіка, свекруху. 

Сказавши дочці останнє слово, мати непритомна впала на підлогу, а батько навіть не став слухати, коли дочка почала його молити. 

Ледве жива, Катерина пішла у садок, набрала землі, щоб почепити на хрест. Тепер вона ніколи не повернеться додому, так і помре на чужій землі, а син буде страждати через неї, спокутувати її гріх. 

Село ще багато говорило про Катерину, але її батьки вже цього не чули. 



Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>