Ой три шляхи широкії 

Докупи зійшлися. 

На чужину з України 

Брати розійшлися. 

Покинули стару матір. 

Той жінку покинув, 

А той сестру. 

А найменший 

Молоду дівчину. 

Посадила стара мати 

Три ясени в полі. 

А невістка посадила 

Високу тополю. 

Три явори посадила 

Сестра при долині... 

А дівчина заручена — 

Червону калину. 

Не прийнялись три ясени, 

Тополя всихала. 

Повсихали три явори. 

Калина зов’яла. 

Не вертаються три брати. 

Плаче стара мати, 

Плаче жінка з діточками 

В нетопленій хаті, 

Сестра плаче, йде шукати 

Братів на чужину... 

А дівчину заручену 

Кладуть в домовину. 

Не вертаються три брати, 

По світу блукають, 

А три шляхи широкії 

Терном заростають. 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

Поезію "Ой три шляхи широкії..." називають перлиною поетичної творчості Т. Шевченка. Побудована вона за фольклорними мотивами, коли козаки поїхали шукати в далекі світи своєї долі (а можливо, їх змусили служити у війську) й не повернулися. Страждає стара мати, жінки з діточками, гине наречена. Вірш написаний під час перебування поети в казематі, де був він у неволі, самотній, страждаючий. Тому в його по етичних рядках і вилилося гаряче співчуття до таких же знедолених