Садок вишневий коло хати. 

Хрущі над вишнями гудуть. 

Плугатарі з плугами йдуть. 

Співають ідучи дівчата, 

А матері вечерять ждуть. 

Сем'я вечеря коло хати, 

Вечірня зіронька встає. 

Дочка вечерять подає, 

А мати хоче научати, 

Так соловейко не дає. 

Поклала мати коло хати 

Маленьких діточок своїх; 

Сама заснула коло їх. 

Затихло все, тільки дівчата 

Та соловейко не затих. 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

Про цей вірш Т. Шевченка літературознавцями написано багато досліджень. Надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. Вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами. Якою ж сильною була туга поета ш рідною Україною, яка багата уява, щоб створити такий шедевр! Чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? Про це мріяв усе життя й сам Шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися. Вірш став "візитною карткою" України — квітучої, мирної, співучої та доброї.