Тарас Шевченко

Сон («У всякого своя доля») (Стислий переказ, дуже скорочено)

 

У всякого своя доля 

І свій шлях широкий: 

Той мурує, той руйнує, 

Той неситим оком 

За край світа зазирає — 

Чи нема країни, 

Щоб загарбать і з собою 

Взять у домовину, 

Той тузами обирає 

Свата в його хаті, 

А той нишком у куточку 

Гострить ніж на брата. 

А той, тихий та тверезий, 

Богобоязливий, 

Як кішечка, підкрадетеся, 

Вижде нещасливий 

У тебе час та й запустить 

Пазурі в печінки, — 

І не благай: не вимолять 

Ні діти, ні жінка. 

А той, щедрий та розкішний, 

Все храми мурує; 

Та отечество так любить, 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>