Тарас Шевченко

На панщині пшеницю жала... (Сон) (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло))

 

Сон 

Марку Вовчку 

На панщині пшеницю жала, 
Втомилася; не спочивать 
Пішла в снопи, пошкандибала 
Івана сина годувать. 
Воно, сповитеє, кричало 
У холодочку за снопом. 
Розповила, погодувала, 
Попестила; і ніби сном. 
Над сином сидя, задрімала. 
І сниться їй той син Іван 
І уродливий, і багатий, 
Не одинокий, а жонатий — 
На вольній, бачиться, бо й сам 
Уже не панський, а на волі; 
Та на своїм веселім полі 
Свою-таки пшеницю жнуть, 
А діточки обід несуть. 
І усміхнулася небога. 
Проснулася — нема нічого... 
На сина глянула, взяла 
Його тихенько сповила 
Та, щоб дожать до ланового, 
Ще копу дожинать пішла. 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

Тяжка кріпацька доля, а найважче — жінці, матері, якій доводилося у жнива брати маленьке дитя із собою. Що могла дати бідна кріпачка своїй дитині? Хіба що ласку, пісню. Та помолитися за неї, а її долю. Тільки уві сні вона могла мріяти про те, що її син стане вільною, щасливою людиною, матиме своє поле і радісно працюватиме на ньому, заведе сім’ю, діточок. Але мрії залишаються мріями, дійсність — жорстокою дійсністю. Усього кілька хвилин перепочила, а вже треба йти жати, щоб виконати норму й не заробити покарання від панського наглядача. 

Вірш пройнятий щирим співчуттям до героїні, її мрії близькі й самому поетові, якому теж хотілося мати сім'ю, діточок, жити в мирі та злагоді чесною працею.