Нічого кращого немає, 

Як тая мати молодая 

З своїм дитяточком малим. 

Буває, іноді дивлюся. 

Дивуюсь дивом, і печаль 

Охватить душу; стане жаль 

Мені її, і зажурюся, 

І перед нею помолюся, 

Мов перед образом святим 

Тієї матері святої, 

Що в мир наш бога принесла... 

Тепер їй любо, любо жити. 

Вона серед ночі встає, 

І стереже добро своє, 

І дожидає того світу, 

Щоб знов на його надивитись. 

Наговоритись. "Це моє! Моє!" — 

І дивиться на його, 

І молиться за його богу, 

І йде на улицю гулять 

Гордіше самої цариці, 

Щоб людям, бачте, показать 

Своє добро. "А подивіться! 

Моє найкраще над всіми!" 



І ненароком інший гляне. 

Сторінка 1 з 3 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 > У кінець >>