Аналіз «Гайдамаки» Шевченко
«Гайдамаки» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури «Гайдамаки»: ліро-епос.
Жанр «Гайдамаки»: героїко-історична романтична ліро-епічна поема-епопея.
Тема «Гайдамаки»: зображення Коліївщини — боротьби українського народу проти польської шляхти.
Ідея «Гайдамаки»: звеличення національно-визвольного руху України та його героїв — лицарів Коліївщини; тверда віра в безсмертя українського народу, у його краще майбутнє; заклик до припинення соціального і національного гніту, до єднання слов’янських народів.
Герої «Гайдамаки»: Ярема Галайда, Оксана, батько Оксани — титар, Іван Гонта, Максим Залізняк, шинкар Лейба, кобзар Волох. Головним героєм поеми є повсталий народ.
Композиція «Гайдамаки»: поема «Гайдамаки» — найбільший за обсягом твір у поетичному доробку Т. Шевченка, складний за будовою.
Поема «Гайдамаки» складається з лірично-філософського вступу-присвяти, історичного вступу («Інтродукція»), десяти розділів та епілогу. Важливе значення мають такі складові частини твору, як «Передмова» (насправді — післямова), жартівливе звернення до передплатників поеми («Панове субскрибенти!») та «Примітки», складені самим Шевченком.
Лірично-філософський вступ до поеми являє собою авторські роздуми над швидкоплинністю життя, над нескінченними змінами в природі і людському житті. У вступі до поеми автор визначив власні ідейно-естетичні позиції як співець цілого народу та його представник.
Основна частина поеми починається «Інтродукцією», де автор дає оцінку національному, релігійному та класовому стану тогочасної Польської держави. «Інтродукція» є своєрідною експозицією сюжету поеми. У творі простежуються дві сюжетні лінії: перша, основна, — змалювання підготовки та перебігу повстання Коліївщина; друга — історія кохання Яреми й Оксани. Кульмінаційним моментом першої сюжетної лінії є розділ «Гонта в Умані», другої — «Червоний бенкет».
Розвиток сюжетних ліній часто переривається ліричними відступами й пейзажами в романтичному дусі. Характери розкриваються в складних життєвих конфліктах. У Яреми почуття помсти за свої наймитські кривди посилюється звісткою про драматичну долю його нареченої — Оксани. Глибокого трагізму й художньої сили сповнений розділ про те, що Іван Гонта в ім’я присяги вбив своїх дітей.
Логічним завершенням основної сюжетної лінії є зображення гайдамацького повстання — «Епілог», у якому розповідається про поразку бунту. «Епілог» перейнятий сумним настроєм, характерним і для народних пісень про Коліївщину.
Особливістю композиції є й те, що твір не має розв’язки.
Примітки: Т. Г. Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що Україна спроможна стати самостійною державою, що її історія триває, що українцям потрібно вчитися у гайдамаків волелюбності, набувати почуття національної гідності, громадянської мужності. Головним героєм поеми є повсталий народ, про що свідчить і сама її назва — «Гайдамаки». Усі дії гайдамаків спрямовані на досягнення єдиної мети — звільнити Україну від чужоземного поневолення, встановити справедливий державний лад, стати вільним господарем своєї землі, долі. Безжально знищуючи всіх гнобителів, гайдамаки були мужні й непохитні в збройних суперечках з ворожим військом. Щоправда, цих сутичок в поемі показано мало, бо Т. Шевченко всю увагу зосередив на відображенні почуттів і настроїв народних мас, що надає творові глибокого ліризму.