Аналіз «І мертвим, і живим, і ненарожденим» Шевченко

«І мертвим, і живим, і ненарожденим» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: ліро-епос.

Вид лірики: патріотична (громадянська)

Жанр: поема-послання.

Тема: зображення морального обов’язку свідомого громадянина перед власним народом; показ змодельованого образу національної еліти, визначення її по­літичних та морально-етичних орієнтирів.

Ідея: засудження аморальності й паразитизму російського самодержавства, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності, при­страсне заперечення національного і соціального гноблення народів.

Композиція: композиційно послання оформлене суцільним ліричним монологом, худож­ній прийом діалогізації надає драматизму та емоційної напруженості деяким рядкам твору. Поет зіставляє сучасне з минулим, заглядаючи і в майбутнє. Хоча твір поданий суцільним текстом, за змістом поеми композиційно виріз­няються п’ять частин, у кожній з яких ліричний сюжет збагачується новою темою.

  • Епіграф розкриває головну ідею твору: «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — брехня це».
  • Вступ — розгортаються обидва мотиви: критика української еліти; заклик до соціального примирення, активного громадського життя заради відродження нації. Ця частина за образністю нагадує псалми.
  • Критичний портрет сучасної поетові еліти. Тут інвектива з елементами бурлеску («Якби ви вчились так, як треба» тощо) трансформується в картання («Ох, якби те сталось...»), а потім — у пересторогу-заклик («Схаменіться! Будьте люде...»). Фрагмент за стилем нагадує біблійні описи апокаліптично- го суду над людьми.
  • Узагальнення попередніх мотивів і підсумок — проповідницький монолог.
  • Завершення — концентрація смислу твору, заклик до інтелігенції повести народ праведним шляхом.

Поема не має сюжету. Поет звертається до своїх земляків, закликаючи їх до боротьби та духовного відродження. Шевченко іронічно ставиться до бага­тьох тогочасних реалій України, наприклад до відсутності етнічної самовиз- наченості українців, що попри це намагаються дотримуватись прогресивних суспільно-політичних поглядів.

Проблематика:

  • осуд національної байдужості й нагадування: «нема на світі України, немає другого Дніпра»;
  • викриття лакейського схиляння перед чужоземним і заклик: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь»;
  • засудження конформізму (пристосуванства) значної частини української еліти: «Славних прадідів великих правнуки погані»;
  • осуд комплексу меншовартості («Чого ви чванитеся, ви! сини сердешної Украйни...»);
  • критичний перегляд національної історії з метою уникнути помилок дер­жавотворення у майбутньому («Прочитайте знову тую славу...»).

Особливість назви твору:

Мертві — українські поміщики-кріпосники; живі — інтелігенція, про яку поет найбільше говорить у творі; ненароджені — простий народ, поневоле­ний, неготовий до участі в боротьбі. У заголовку цього твору автор зверта­ється не тільки до своїх сучасників, а й до «ненарожденних земляків», тобто до наступних поколінь українців — отже, й до нас. Він вчить, що наш поря­тунок -— у єдності всіх сил нації.

Епіграфом твору стали слова з Біблії: «Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — лжа оце». Шевченко таким епіграфом натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас стверджують, що люблять народ. Цим самим поет порушує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної свідомості.

Афоризми із твору:

  • Учітесь, читайте, /І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь. / Бо хто ма­тір забуває, / Того Бог карає, / Того діти цураються, / В хату не пускають.
  • І хилитесь, як і хилились. /І знову шкуру дерете / З братів незрящих, гре­чкосіїв.
  • В своїй хаті своя й правда, /І сила, і воля.
  • Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають.
  • Дастьбі... Колись будем /І по-своєму глаголать.
  • І ми не ми, і я не я.
  • І на Січі мудрий німець / Картопельку садить.
  • І оживе добра слава, / Слава України.
  • І премудрих немудрі одурять.
  • Кайданами міняються, / Правдою торгують.
  • Не минайте ані титли, / Ніже тії коми.
  • Нема на світі України, / Немає другого Дніпра, / А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра.
  • Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде! / Розкуються незабаром / Заковані люде.
  • Розкуйтеся, братайтеся.
  • Схаменіться, недолюди, / Діти юродиві!
  • Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрость би була своя.
  • У нас воля виростала, / Дніпром умивалась, / У голови гори слала, / Сте­пом укривалась!
  • Обніміться ж, брати мої, / Молю вас, благаю!