І знов з'єднались в одну оману
О, дивне танґо, -- і сум і пристрасть.
Пливу на хвилях твого туману
Згубила керму, спалила пристань!

І б'ється серце, і гнеться тіло,
В твоїм повільнім і п'янім вирі --
Блакитне сонце мені світило,
А буде чорне, а може й сіре ...

Чекає прірва на кожнім схилі --
Та сум і пристрасть манять так п'яно.
Пливти все далі, віддавшись хвилі,
Та завтра, вранці, під перший промінь

Зрадливе танґо, твого туману.
Мені не пристрасть туманна сниться --
Зоріє ясно в чаду і втомі,
О, світла ніжність, твоя криниця.

.....