Над Києвом — золотий гомін, 

І голуби, і сонце! 

Внизу — 

Дніпро торкає струни... 

Предки. 

Предки встали з могил, 

Пішли по місту. 

Предки жертви сонцю приносять — 

І того золотий гомін. 



За цим гомоном нічого не чути, навіть не помічаєш грози, які пролітають над містом. Послухай гомон уночі. Разом з ним із сивої-сивої давнини причалюють золоті човни. Андрій Первозванний благословляє землю. Над Дніпром проходить Час, засіваючи небесні ниви. 



Він був як вой, сп’янілий від одваги, 

Наш Київ, — 

Що воювать хотів безкровно, — 

Безжурний Київ, 

— буря! 

Стихійно очі він розкрив — 

І всі сміються, як вино... 

— блиск! 

— жах! 

Всі вітаються та кричать "Слава!" 



І засміялись гори, 

Зазеленіли... 

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>