Аналіз та характеристика твору Павла Тичини "Пам'яті тридцяти"

 

Сюжетна основа твору — проста. Поховання на Аскольдовій могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж роз­повідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховали в одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа... А їх немає не буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили — свою Україну.

Ліричний герой — збірний образ. Це тридцять мучеників. Це — український цвіт! їхня загибель — початок кривавої дороги. Скільки ще того цвіту загине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид... Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця XX століття.

У поезії «Пам’яті тридцяти» багато символів. Сонце, вітер, Дніпро— символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава дорога— нещасливе майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну.

Емоційному наснаженню твору сприяють стислі речення, точні вислови, закінченість думки у двох коротких рядках. Вірш корот­кий, як сплеск болісної розповіді. Розділові знаки: тире, дво­крапка, багатокрапка, знак оклику й знак питання (у риторич­ному запитанні «На кого завзявся Каїн?»), однакове закінчення й початок твору — усе сприяє створенню відповідного настрою, наростанню емоцій. Влучні епітети (славних, молодих, коханий, кривавих) і метафори (сонце квітне, вітер грає, рука посміла знятись)художньо збагачують твір.

Рима — проста (співзвучні окремі звуки): їх — молодих, цвіт — світ, рука — ріка, покарай — край, святих— їх.Рима увираз­нює твір, його емоційність, посилює ритм, об’єднує рядки, надає мелодійності, оживляє вірш. Підсилює експресивність твору своє­рідність художньої форми: твір не поділений на строфи, хоч риму­вання другого й четвертого рядків дало б право на це. Крім того, така побудова твору допомагає автору досягти динаміки, цілісності поезії. Ритм вірша нагадує дихання вкрай схвильованої людини.

У кількох рядках поету вдалося зобразити історичний факт, у якому відбилась епоха. Вірш «Пам’яті тридцяти» є прекрас­ним витвором мистецтва. Поезія вивищує наші душі. І в цьому її духовно-естетична цінність.