Критика «О панно Інно» Тичина   

   Поезія «О панно Інно» (1915 р.) — найвідоміший зразок інтимної лірики П. Тичини. Про­відним мотивом є нестерпна туга за втраченим коханням, поєднана зі світлим спогадом про нього. Цей вірш сповнений краси, ніжності, чистоти. Цьому сприяють й художні засоби, поєднання зоро­вої образності з музичністю:

О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги...
 

Самотність героя, що страждає від кохання, підкреслено білим кольором зими — «сніги». В уяві ліричного героя образи Інни і її сестри злилися в один. І спогад про нещасливу любов вирішу­ється драматично:

Сестра чи Ви? — Любив...

І знову зорові враження переходять у музичні: «Я Ваші очі пам’ятаю, як музику, як спів», а слухові — у зорові: «І раптом — небо... шепіт гаю... О ні, то очі Ваші».

Для характеристики закоханості ліричного героя автор використовує неологізми, щоб підкре­слити унікальність цього почуття, яке не подібне на будь-чиє ще: «дитинно» (бо саме для дитини найбільш притаманна наївність, щире захоплення), «злотоцінно» (це кохання цінувалося вище за будь-який скарб).

 

О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги...
О люба Інно, ніжна Iнно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги...
Я Ваші очі пам'ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо... шепіт гаю...
О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив...


1915 р.