Детальний Аналіз «Пам'яти тридцяти» Тичина

«Пам'яти тридцяти» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури «Пам'яти тридцяти»: лірика.

Жанр «Пам'яти тридцяти»: вірш-реквієм, поетична епітафія.

Тема «Пам'яти тридцяти»: зображення самопожертви молодих людей заради Батьківщини,

Ідея «Пам'яти тридцяти»: утвердження патріотизму і гуманізму, осудження жорстокості, терору, нена­висті. Любити вітчизну, віддати за неї життя — це найвища етична і духовна цінність людини.

Мотиви «Пам'яти тридцяти»: вірш проймає скорботно-патетична тональність туги, печалі, жалю, страждання, 

Віршовий розмір «Пам'яти тридцяти»: хорей.

Художні особливості «Пам'яти тридцяти»: вірш має кільцеву композицію. Поезія починається й закінчується рядками «На Аскольдовій могилі поховали їх».

Ліричний герой вірша — це збірний образ тридцяти юних захисників Украї­ни, які загинули, захищаючи незалежність Батьківщини. Це тридцять мучнів, цвіт нації.

Художні засоби «Пам'яти тридцяти»: епітети: «славних, молодих», «український цвіт», «крива­ва дорога», «коханий край» — окреслюють смисловий візерунок вірша; ме­тафори: «квітне сонце, грає вітер», «посміла знятись... рука», «вмерли в Новім Заповіті»; риторичні оклики: «на Аскольдовій могилі український цвіт!», «Боже, покарай!» — допомагають зрозуміти ідею вірша — показати подвиг патріотів України; риторичні запитання: «На кого посміла знятись зрадника рука?», «На кого завзявся Каїн?» — передають оцінку ліричним героєм того, що відбулося; метонімія «зрадника рука»; обрамлення «На Аскольдовій могилі».

Сюжетна основа твору — проста: поховання на Аскольдовій могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховали в одній могилі, що вони були молодими й славними, що навкруги буяла чарівна природа... А їх немає, не буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили, — свою Україну.

У поезії «Пам’яті тридцяти» багато символів. Сонце, вітер, Дніпро — симво­ли життя, можливого щастя, радощів. Кривава дорога — нещасливе майбут­нє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом з юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну. Емоційно­му наснаженню твору сприяють стислі речення, точні вислови, закінченість думки у двох коротких рядках. Вірш короткий, як сплеск болісної розповіді. Розділові знаки: тире, три крапки, знак оклику й знак питання (у риторично­му запитанні «На кого завзявся Каїн?»), своєрідне обрамлення (однакове закінчення й початок твору) — усе сприяє створенню відповідного настрою, наростанню емоцій. Влучні епітети («славних», «молодих», «коханий», «кри­вавій») і метафори («квітне сонце», «грає вітер», «посміла знятись... рука») художньо збагачують твір.

Рима проста (співзвучні окремі звуки): їх — молодих, цвіт — світ, рука — ріка, покарай — край, святих — їх. Рима увиразнює твір, його емоційність, посилює ритм, об’єднує рядки, надає мелодійності, оживляє вірш.

Підсилює експресивність твору своєрідність художньої форми: твір не поді­лений на строфи, хоч римування другого й четвертого рядків дало б право на це. Крім того, така побудова твору допомагає автору досягти динаміки, цілі­сності поезії. Ритм вірша нагадує дихання вкрай схвильованої людини.

Примітки: В основі твору — дійсний трагічний факт: бій під Крутами 29 січня 1918 року, загибель юних патріотів-українців у боротьбі за вільну Україну проти російсько-більшовицької навали. Останки загиблих юнаків були поховані на дніпровських кручах у Києві.

Поезія «Пам’яті тридцяти» відображає страшну трагедію тридцяти «мучнів українців». Поет говорить, що шлях до щасливого майбутнього тягнеться «по кривавій по дорозі». Він засуджує того, чия зрадницька рука «посміла знятись» на «український цвіт». Шляхом використання імені біблійного пер­сонажа, Тичина акцентує увагу на несправедливості, що панує у світі, суспі­льстві. Адже понад все «вони любили свій... край», життя, але історія роз­порядилася по-своєму: «На Аскольдовій могилі поховали їх». У кількох ряд­ках поетові вдалося зобразити історичний факт, у якому відбилась епоха. Вірш «Пам’яті тридцяти» є прекрасним витвором мистецтва. Поезія вивищує душі читачів. І в цьому її духовно-естетична цінність.

 

 

ПАМ'ЯТІ ТРИДЦЯТИ

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.