Критика «Пам'яти тридцяти» Тичина   

    Вірш «Пам'яти тридцяти» — громадянська лірика. В основі твору — дійсний трагічний факт: бій під Крутами 29 січня 1918 року, загибель юних патріотів-українців у боротьбі за вільну Україну проти російсько-більшовицької навали. Останки загиблих юнаків були поховані на дніп­ровських кручах у Києві.

Поезія Тичини глибоко психологічна. Автор тужить, страждає, оплакує борців за волю. Ці по­чуття передаються й читачам. Авторська оцінка зображуваного в кожному слові, народженому спалахом болю. Автор пророкує:

По кривавій по дорозі
Нам іти у світ!
 

Це означає, що щастя не буде, на крові його не збудуєш. І вибрана дорога приречена на невда­чу, загибель. Пророцтво поета є провідною думкою твору.

Життя і смерть, щастя і горе, святість і гріховність, любов і ненависть — усе поряд. Філософ­ські роздуми над поезію приведуть до думки про вічність людських діянь: ніщо не минає безслід­но. І через роки розплата за злочин наздожене того, хто його скоїв. Час є найвищим суддею. «Боже, покарай...» — за християнською мораллю лише Бог має право карати. Тому ж насильно нав’я­заний шлях і зазнав краху. Молодий поет у 1918 році сказав (прорік) те, що не вдалося вгледіти політикам. Поезія, як відомо, належить до категорій вічних, бо має здатність передбачити, перед­чувати. Якщо, звичайно, слова й думки поета поєднані з вічністю. Саме це можна сказати про ран­нього Тичину...

«Новий Заповіт», «Слава святих», «Боже, покарай» — таке наближення до вічності ще більше підкреслює філософію буття, мораль, закони Всесвіту, його гармонію, ритм і єдність. Роздуми спо­нукають до висновку: жити слід за законами Вічності. Яке ж почуття домінує у вірші? Туга, печаль, жаль, страждання — і прохання в Бога помсти. Бо хіба така жорстокість може бути не покараною?

 

ПАМ'ЯТІ ТРИДЦЯТИ

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.