Детальний Аналіз

«Ви знаєте, як липа шелестить...» Тичина

«Ви знаєте, як липа шелестить...» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: інтимно-пейзажна лірика,

Жанр: ліричний вірш.

Мотиви: вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя від по­чуття першого кохання; гімн коханню, радості буття, що невіддільне від природи.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб.

Художні особливості: вірш «Ви знаєте, як липа шелестить...» — пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні зразки, де картини природи пов’язуються з душевними настроя­ми, а події людського життя часто змальовуються як певна паралель до явищ природи.

Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі.

Картини природи і людські почуття чергуються:

Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? (пейзажний етюд)
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі. (переживання ліричного героя)
 

Такий паралелізм збуджує в читачів роздуми й переживання. Риторичні за­питання («Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?», «Ви знаєте, як сплять старі гаї?»), риторичні окличні речення («А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї!») привертають увагу до краси весняної ночі, готують слухача до сприйняття наступної картини. Вражають інтонації цього твору: ніжність, мелодика слова, чаруюча принадність пейзажних картин незрів­нянної української ночі. Художні засоби, які наявні в цьому вірші, традицій­ні для інтимної лірики. Але головним є протиставлення. «Природа - люди­на» — у даному контексті повна співзвучність. Риторичне запитання, рито­ричне ствердження, звичайно ж, епітети, метафори. Наявна синекдоха «діду­гани» (дерева).

Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються ритори­чними запитаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелес­тить; у другій частині простір ширшає — це вже гаї, вони сплять, але «все бачать крізь тумани». Простір враз стає глобальним — місяць, зорі... а потім звуковий образ: «А солов’ї...» (цікаво, хто бачив уночі солов’я?! Але як же тоді вони співають...).

Оригінальна побудова поезії. Кожна із двох строф має своєрідне обрамлення, де перші речення — риторичні запитання, а останні — закономірний висно­вок. Емоційності автор досягає також за допомогою окличних речень та об­ривів. Вірш звучить, як мелодія, якою постійно насолоджуєшся.

Примітки: Вірш — це своєрідна чуттєва картина, у якій переплітаються барви, звуки, запахи, відчуття.

 

Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї? —
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов'ї...
«Я твій»,— десь чують дідугани.
А солов'ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

1911 р.