Критика «Ви знаєте, як липа шелестить...» Тичина

Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить...» написаний 1911 року. Це період станов­лення майбутнього поета як особистості: минув рік навчання в Чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Ця поезія засвідчила неабиякий талант майбутнього символіста. Вірш спо­чатку не належав до жодної збірки, згодом входить до «Сонячних кларнетів». Це шедевр інтимно-пейзажної лірики.

Темою вірша є вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя від почут­тя першого кохання.

Ідейне навантаження вірша не чітке: тут змішані хвилююче передчуття щастя і глибинне злит­тя з природою. Ліричний герой, сповнений почуттів, звертається з риторичними запитаннями до уявних опонентів, які теж мають відчувати те, що й він, закликає до рішучості, проте сам рішучості не виявляє. Закохана душа здатна бачити символічні образи природи. І тому риторичне запитання початку вірша трансформується в риторичне твердження. Ліричний герой знайшов однодумців, він не самотній у своїх почуттях!

Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними запитання­ми. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить; у другій частині простір ширшає — це вже гаї, вони сплять, але «все бачать крізь тумани». Простір враз стає глобальним — місяць, зорі... а потім звуковий образ —- «солов’ї». Навіть у такого красномовного поета не вистачило слів висловити, як же вони співають: «А солов’ї...»

Художні засоби, наявні в цьому вірші, традиційні для інтимної лірики. Автор використовує протиставлення, риторичне запитання, риторичне твердження, звичайно ж, епітети, метафори, си­некдоху («дідугани»-дерева). Яскраво виражений чотиристопний ямб з незакінченою стопою, жі­ноча рима чергується з чоловічою, римування паралельне.

 

Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї? —
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов'ї...
«Я твій»,— десь чують дідугани.
А солов'ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

1911 р.