Прийшли попи, диктатори (о сором!), —

якраз всі ті, кого Ти не любив.

І хтось Твоє погруддя встановив

поміж монастирем, поміж собором.



Стоїш. У далеч дивишся з докором...

Який огонь в душі Твоїй горів,

коли будив Ти, кликав кобзарів

з насильством биться, з царствами, з терором!



Ну що ж. Тарасе! Рад єси, не рад -

дивись, який в господі нашій лад,

в сім'ї великій, у громаді вольній.



Дивись. Мовчи. Хоча б схотів і їсти -

нічого не кажи Первопрестольній. -

Бо ще й Тебе пошиють в шовіністи.