Як ударили у дзвони —
Покотилася луна!
Як у труби затрубили —
Відгукнулася луна…

Тож діброва засміялась,
Зашовковилась трава.
На корогві на червоній
Опромінені слова.

Встань, народе, із неволі,
Рани серця обітри.
Всі степи заголубіли,
Поблакитніли вітри.

Прокидалися, дивились
З-під густих печальних вій.
"Хто сказав? — чи то почулось? —
Воля! Воля! — Боже мій…"

І раділа вся природа —
Тільки плакав чоловік.
І раділи гори, води —
Сам ридав лиш чоловік…