Життєвий і творчий шлях Осипа Турянського

 

      Майбутній письменник народився в с. Оглядів Радехівського району на Львівщині в селянській сім’ї. Був найстаршим серед восьми дітей. За допомогою сільського вчителя вступив до Львів­ської української гімназії, потім закінчив філософський факуль­тет Віденського університету. Там же захистив докторську ди­сертацію.

Перші оповідання були опубліковані 1908 р. З 1910 р. Осип Турянський викладає українську мову та літературу в Перемишлянській гімназії. Восени 1914 р. учителя української мови та літератури Перемишльської гімназії, випускника філософського факультету Віденського університету, мобілізовано до війська та відправлено на сербсько-австрійський фронт, де О. Турянський потрапляє в полон. Він один з 60 тисяч австрійських полонених, яких відступаючі напівживі серби етапують засніженими горами, й один із небагатьох, кому пощастило вижити. Пережите в таборі для інтернованих на італійському острові Ельбі письменник від­творив у повісті-поемі «Поза межами болю». Після повернення з Італії до Австрії О. Турянський викладає право у Віденському університеті, потім працює в Галичині, займається видавничою та педагогічною діяльністю. Недаремно Осип Турянський повер­нувся з війни «диваком», що розгублено й непевно почувався в постапокаліптичному світі («болото,— як він висловлювався,— здорове для легенів, але вбивче для душі»). Коли 1921 р. у Відні нарешті вийшла друком його книжка, «невдячний» Турянський влаштував видавцеві скандал через те (а сприймалося як «лише через те»), що той на обкладинці (в якій, за визнанням тогочас­ного критика, не було «ні сліду якоїсь буденної журналістичної тенденції») вмістив рекламу модної кравецької фірми. Свідок того, як вимерзали інші люди — трагічно безшкірі, сприймав цілком узвичаєну суспільством комерціалізацію як цинічне блюз­нірство.

Підірване сербським полоном здоров’я швидко тануло, і 1933 р. письменника не стало. Тільки через п’ятдесят років його ім’я та літературна праця були гідно пошановані.