Григір Тютюнник
(1931-1980)
Народився 5 грудня 1931р. у с. Шилівці на Полтавщині у сім’ї столяра.
У 1937р. батька заарештували і відправили на заслання, з якого він не повернувся.
Учився виключно російською мовою.
Після війни вступив у Зіньківське ремісниче училище, бо там одягали і годували.
Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся в Шилівку, став колгоспником. А мусив відпрацювати 3 роки.
За «втечу» відсидів 4 місяці в колонії.
Згодом повертається на Донбас, де береться за самоосвіту.
Після армії навчався на філологічному факультеті Харківського університету.
Важко переніс у 1961р. смерть брата, Григорія Тютюнника.
Непросто було запальному Григору стримувати себе в такий бурхливий час.
У 1961р. журнал «Крестьянка» друкує оповідання «В сумерки», написане російською.
У 1963р. у Києві працював у газеті «Літературна Україна», у сценарній майстерні кіностудії ім. Довженка.
У 1966р. надруковано першу книжку «Зав’язь».
У 1970-х друкуються його твори.
У 1980р. присуджено літературну премію ім. Лесі Українки.
7 березня 1980р. заподіяв собі смерть.
Творчість:
– 1961р.оповідання «В сумерках»
– 1966р. книга «Зав’язь»
– 1969р. книга «Деревій»
– книга «Батьківські пороги»
– книга «Крайнебо»
– книга «Коріння»
– повість «Климко»
– повість «Вогник далеко в степу»
– збірка оповідань «Ласочка» та ін.
– новела «Три зозулі з поклоном»
Вчимося говорити правду! Григір був вбитий і насильно повішений, це так знищували цвіт нації органи комітету державної безпеки. Любіть Україну!