Детальний Аналіз

«Три зозулі з поклоном» Тютюнник

«Три зозулі з поклоном» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція, герої, проблематика та інші питання розкриті в цій статті. 

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури «Три зозулі з поклоном»: епос.

Жанр «Три зозулі з поклоном»: новела.

Тема «Три зозулі з поклоном»: складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання.

Ідея «Три зозулі з поклоном»: возвеличення любові як високої християнської цінності, що вивищує людину над буденністю, очищує її душу.

Герої «Три зозулі з поклоном»: оповідач, його батьки — Михайло і Софія, Марфа Яркова, дядько Левко — поштар.

Композиційно-стильові особливості «Три зозулі з поклоном»: новела має епіграф «Любові Всевишній присвячується», що дуже влучно роз­криває основну ідею твору. Новела глибоко віддзеркалює внутрішній світ автора, його світобачення.

Твір складається із трьох новел і обрамлення. Лист ніби зміщує часові пло­щини, наближає батька до сина; це послання у вічність. Без листа неповною була б історія кохання, адже саме з листа дізнаємося, що Марфина любов долає відстань і душа її поряд з Михайлом. Три новели в одне ціле об’єднує син-оповідач.

В центрі сюжету — любовний трикутник. Марфа, одружена з нелюбом, кохає чужого чоловіка, батька оповідача. Проте її кохання до Михайла не зрадливе та гріховне. Вона не претендує на чуже щастя. Незабаром його засилають до Сибіру на каторгу, звідки він ніколи не повернувся. У Михайла залишилися дружина Софія та малолітній син. Але події, відображені у творі, ніби відхо­дять на другий план. Головними є почуття та страждання героїв.

Між двома жінками, Софією та Марфою, немає ревнощів. їх об’єднують горе і туга. Софія не сердиться на Марфу, адже розуміє її почуття. Марфине ко­хання чисте, безпретензійне. У ньому немає заздрощів до суперниці. Час од часу від Михайла надходять листи до дружини. У них він пише, що любить її та сина. Марфа раніше, ніж Софія, відчуває, що прийшов лист від Михайла;

благає листоношу дати їй його, щоб просто потримати у руках. В останньому листі Михайло просить Софію передати Марфі «три зозулі з поклоном», бо відчуває, що «десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна». Він про­сить передати їй цей останній привіт, і тоді до нього «хоч на хвильку прийде забуття».

Образи героїв новели передані через їх почуття, любов. Це кохання оточене неземним ореолом, святе, безтілесне. У ньому немає нічого побутового. Ні­хто з героїв наприкінці не отримає щастя. Софія сама виховала сина. Михай­ло загинув десь на чужині. А Марфа досі чогось чекає, вдивляючись в облич­чя сина Михайла. Контрастним до образу Марфи у творі «Три зозулі з покло­ном» є образ її чоловіка Карпа. Марфа — натура тонка, поетична. Карпо — приземлений, недалекий, похмурий, небагатослівний. В усьому відчувається нерівня душ.

Твір має багато спільного з притчею. Автор пропонує читачеві єдиний ви­сновок — таке кохання не залежить від людини, її волі та свідомості. Воно не підпорядковується моралі та запереченням. Воно дається вищою силою, а тому має право на існування.

«Останній лист від тата» — це новела в новелі, і розкриває вона не тільки цілий світ почуттів батька — сум за родиною, втраченою свободою та й са­мим, очевидно, життям, а й безмежну любов до дружини («...моя єдина у світі Соню...»), сина, до рідного краю, природи.

У творі Гр. Тютюнника засобом узагальнення, типізації й індивідуалізації, конкретизації в зображенні предметів та характерів є художня деталь: очі героїв, Марфине волосся (психологічні деталі); лист (предметна деталь); «товстопикий», «товстоногий» (словесні деталі); батькова сосна — наскрізна, багатозначна деталь — спогад про батька, що житиме вічно, Михайлова ду­ша, плинність часу (спочатку сосна маленька, потім велика), для Михайла — символ рідної домівки.

Три зозулі з поклоном символізують, на думку одних літературознавців, своє­рідне привітання: забудь, покинь, залиш мене, відпусти (саме так у народі палко закохану людину, якій не могли відповісти взаємністю, вітали, щоб позбавити її мук кохання); на думку інших — три долі героїв любовного три­кутника.

Незвичайною є присвята: «Любові Всевишній». Тобто любові щирій, високій, такій, що приходить раз у тисячоліття, коли люди відчувають одне одного на відстані.

Проблематика «Три зозулі з поклоном»:

  • щирості, відданості кохання;
  • шляхетності високого почуття;
  • спорідненості людських душ;
  • моральних чеснот;
  • шляхетності, порядності, поваги у ставленні до інших людей, їхніх по­чуттів.

Примітки: Поштовхом для написання новели, за спогадами очевидців, послужила доволі незначна подія. Григір Тютюнник побачив виступ сліпого бандуриста. Він виконував пісню «Летіла зозуля через мою хату...». Пісня розповідала про нещасливе кохання та непереборне страждання людини. Автора так вразила ця пісня, що він підхопився і побіг до своєї кімнати. Так народилася ця нове­ла. Твір містить також автобіографічні моменти. Батько письменника, як і герой новели Михайло, був репресований. А в образі оповідача-студента лег­ко вгадується сам автор.