Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Tyutyunnik_grigir_u_kravchyny_obidayut.docx)Tyutyunnik_grigir_u_kravchyny_obidayut.docx22 Кб857
Скачать этот файл (Tyutyunnik_grigir_u_kravchyny_obidayut.fb2)Tyutyunnik_grigir_u_kravchyny_obidayut.fb230 Кб486

 

Григір Тютюнник

У КРАВЧИНИ ОБІДАЮТЬ


Садиба Юхима Кравчини при самій луці, її щороку заливаєпаводок, і нічого на ній путящого не родить, хіба кормові буряки таще коноплі. Але й коноплі виганяють, як верболіз, не на прядивогодящі, а скоріш на паливо. Про картоплю й балакати нічого: нікудишня, кормова картопля. Юхим щоосені продає її в районномумістечку або в Полтаві —городянам аби велика,—а собі купуєпольової, піскуватої. Зате сіна в Кравчини найкращі —густі та розкішні, косу непотягнеш, як вистигнуть. І з усякої трави. Не сіно —чай.«Зараз таке: у кого сіно, у того й гроші»,—метикує поміж дядьками Юхим і всміхається, дивлячись у землю, та підборіддя легенькопальцями помацує.З ним погоджуються, бо всяк годен помножити чотири-п’ятькопичок сіна та дві-три отави на шістдесят або й сімдесяткарбованців. З грядки таких грошей не вторгуєш. Погоджуються тапохвалюють Юхима у вічі. А позаочі сміються: що ж то за хазяїн, колине примовчує про якусь там свою вигоду.

Хіба розумні так роблять?Коли ти розумний, то, побудувавши, приміром, нову добру хату, нехвалися, а краще побідкайся: «Та нап’яв курінчик, холодно взимку,хоч собак ганяй. Цегла недопалена. Або —перепалена».Уродили гарні помідори, кажи: «Негодящі сей год помідори,пов’язалося таке, як бубурішки». Всі знають, що це брехня, однакшанують, бо вважають, що то людиназ розумом. Хазяїн!Або ще таке.Маєшгроші в загашнику, а тут прийшли позичати,— божися: «Танемає, чоловіче добрий, і на сіль., хай мене хрест поб’є!» Проведипозичальника з хати та щей з порога, вспину йому докинь: «Якби жбули, то хіба б я що — пожалкував?»Юхим цього не любить. Юхим любить навпаки. Почіпляється найого одну-єдину яблуню-райку десятків зо три яблучок —хвалиться вгурті: «А вже ж і яблук у мене вродило!.. Листя не видно. Начебджолиний рій обсів —золотенькі такі та червонобокенькі». Або: «Ну йбуряки ж у мене вдалися... Один на пуд тягне. Як цеберяччя».

Підерибу вудити —піймав чи не піймав, а прихвасне: «Сьогодні раноприсидів отам на Кулинчиному... Недовго й вудив, а на дві сковородинабралося».149 Незлостиві дядьки на те тільки головами підкивують, а лукавіші,тамуючи занудисту посмішку, питають, наче й не підступно, а з щироїцікавості: «Розкажи лишень, Юхиме, як ти минка позаторік ловив».Юхим закручує цигарку і повільненько так заводить: «А-а, то було.Пішов я тоді вдосвіта отуди за Оступ, тільки закинув снасть, ставзакурювати, дивлюся —гне, вже й кінець вудлища у воду вмочило.Підбив, тягну. Дебеленьке щось, чую. Витяг, а воно сама голова зминка... Чи я, мо’, дуже підбив?»Тут уже всі слухачі, навіть поважні дядьки, регочуться. А той, щопитав, ще й присолить по паузі: «Я, на твоєму місці бувши, Юхиме, отірайки вже давно б обтрусив, бо гілля поламає к лихій годині...»І в реготи, і в реготи: і з того, що в Юхима, крім хирлявої яблуньки,нічого більше не росте (скільки не садив —вимокає), і з того, що сіно внього родить, і з добрих буряків, і з риби...Юхим на те зобиджено кліпає підсмаленими коло горна рудимивіями, встає од гурту і, згорбившись, іде до кузні, а вслід йому:—Га-га-га! Ках-ках-ках!

Щоб знав, як винашуватись... Ото, щобзнав!..А Юхим розводить притухле за балачкою горно, пшакає міхом так,що іскри аж із бовдурів летять, і бурмоче: «Реготно їм, реготно,кугутня чортова! Ось прийде котрийсь та попросить: зроби, Юхиме,те, зроби се, то дулі зроблю».Однак минає день-два. Юхим забуває образу і нікому ні в чому невідмовляє. До того ж дядьки вже знають, як легко до коваляпідкотитися. Треба тільки стати на порозі кузні, кахикнути раз тавдруге й сказати лагідненько: «Драстуй, Явдокимовичу!Як воносьогодні кується-клепається? Нівроку? Ая вийшов уранці, чую,молоточок твій так і витьохкує, так і витьохкує... От ужепослав тобі Бог кебети до цього діла!» Це —лукавіші. А хто хитрувати нехоче абоне вміє, той почне: «Ти, Юхиме, за вчорашнєне сердься. Ми ж не зозла, а так, з дурного, сказать би, ума...»«Та я що ж, не помічаю, чи що,—мирно одказує Кравчина, асамому аж горло перехопить, так йому любенько на душі робиться.—Давай, що там у тебе». І робить між ділом, що бригадир за нарядомдав, тому клямку, тому шпуги — двері навісити, тому ляду до погребаобкує. А як немає нагальної роботи, то зачиняє кузню і йде в сосновийбір —«хоч там подихаєш не чадом та циндрою». Бір починаєтьсяодразу ж за кузнею і тягнеться косогорами понад річкою аж додальнього села Бірок.

Юхимгрузиться по піску, чуєпід підошвамикожну шишку і наслухає дятла. А забачивши його, стає неподалік,закурює цигарку й дивиться, як той вимахує голівкою та вицюкуєдзьобом.«Ач, який ковалик»,—думає, пихкаючи димом, і йде собі далі, донизів, порослих вільшиною, од якої тягне болотом та перемоклим у 150 воді сушняком: тут йому найлегше дихається і найпрохолодніше післякузні. Потім при нагоді Юхим не промине ні з того ні з сього запитатиу співбесідника:«А чи ти знаєш, яка птаха найроботяща? Ні? То я скажу.Дятел,—іпостукує твердим, давно не зрізуваним нігтем по ковадлу.—Горобець —то курка. Налетів у двір, стриб-скок поміж курми, дзьоб-дзьоб,нахватався і втік. Голуб —ледащо. Оддудурить воло й ходить, жде,поки нагодують. Сорока —злодюга, на живе кидається. Сойка, якциганка: що набачила, те й зцибрила та заховала про зиму. Шпак —як враг на садки налітає. А дятел —ууу... Трудяга. День крізь день, іліто й зиму, все стука та стука, як тесля долітцем або як я молотком. І як йому голова не болить, скажи!..»У Кравчини чи не найбільше на всю округу сімейство: він з жінкою Мотрею, яка ще дівчатком забилася у двадцяті роки в Чернечу Слободу з Катеринослава, коли там неврожай був, п’ятеро дітей —целише молодших, що не вилетіли ще з батьківської хати,—та стара, яксвіт, Кравчиниха, Юхимова бабуся. І всі вдягнені, взуті, нагодовані (рідкісне ковальське ремесло прибуткове, Кравчина добре заробляє),всі лагідної вдачі, а діти до того ж іще й гарно вчаться: менші —вслобідській школі, старші —в районній десятирічці. Юхим любитьповеличатися дітьми, як і своїм господарюванням, однак не приних.«То кулешу салом не зіпсуєш, а дітей хвалою враз»,—лагідно повчаєвін Мотрю і старших синів та дочок, які вже поодружувалися. Це коли Юхим у настрої.

Сторінка 1 з 2 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 > У кінець >>