Прототип в літературі

 

Прототип (від дав.-грец. Πρῶτος - перший + τύπος - відбиток, відтиск; первообраз) - прототип, конкретна історична чи сучасна автору особистість, яка послужила йому відправним моментом для створення образу.

Прототип (від грец. Protótypon) - первісний зразок (прототип); дійсне обличчя, яке послужило автору прообразом літературного типу; літературний тип, образ, що послужив зразком для іншого автора.

Прототип (від грец. Protótypon - прообраз), реальна особа, уявлення про який послужило письменнику першоосновою при створенні літературного типу, образу людини - героя твору.

Сенс і значення літературного героя незмірно ширше безпосередньої «натури» («зразка», «оригіналу»), що відтворюється художником. Реальна людина, стаючи предметом художнього зображення, перетворюється настільки, що перестає бути рівним собі.

Образ людини не тільки відтворює окремі особливості прототипу, не тільки відображає породжений епохою тип особистості: він - здійснення нової особи, що знаходить самостійне буття. Цим пояснюється його здатність ставати «прообразом» особливої ​​породи людей в самому житті («тургеневские жінки») або прототипом для творів іншої епохи (образ грибоєдовського Молчалина в творах М. Є. Салтикова-Щедріна).

Напрями та жанри можуть впливати на роль прототипу. Максимальне «рівняння» на прототип - в «документальної прозі»; однак і тут залишається змістовне відмінність між героєм і прототипом, що виявляє «особистісну» точку зору автора (наприклад, «Як гартувалася сталь» М. Островського або нарисові повісті А. Яшина, Е. Дороша та ін.).

Значення дослідження прототипу залежить від його характеру. Чим яскравішим явищем суспільства та історії є прототип, тим більший сенс набуває його вивчення і зіставлення з образом, оскільки виходить відображення в мистецтві надзвичайно важливого, змістовного, типового явища суспільства.

Прототипом можуть виступати не тільки реальні особистості, а й персонажі з інших творів.