Романтизм

 

Романтизм (франц. romantisme) — літературний напрям, що виник на­прикінці XVIII століття в Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX століття. Тер­мін «романтизм» упроваджують безпосередньо його пер­ші представники — німецькі романтики. Причому поняття романтизму, або ж романтичного мистецтва, означало сучас­ну літературу й мистецтво (зокрема в теоретичних працях А. В. Шлеґеля). До того ж, нове поняття мало протиставити себе класичному мистецтву. Саме слово «романтизм» походить від іспанського «романс», що позначало ліричний жанр, який виник в іспанській літературі ще в середні віки. Згодом «романс» починає означати епічний жанр роману. У XVII столітті поширюється визначення «романтичний», яке ха­рактеризувало твори й сюжети, написані романськими (а не класичними) мовами. В Англії XVIII століття епітет «роман­тичний» позначав літературу середньовіччя та Ренесансу, а згодом — фантастичне, дивовижне, таємниче як необхідні елементи поезії кінця XVIII століття.

Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень. Як новий тип свідомості й ідеології, що охопив різні напрями людської діяльності (історію, філософію, право, політичну економію, психологію, мистецтво), романтизм був пов'язаний із докорінною зміною всієї системи світоглядних opієнтацій і цінностей. 
       
       Визначальні риси романтизму: 
       - заперечення раціоналізму доби Просвітництва; 
       - ідеалізм у філософії; 
       - вільна побудова творів; 
       - апологія (захист) особистості; 
       - неприйняття буденності й звеличення «життя духу» (найвищими виявами його були образотворче мистецтво, релігія, музика, філософія); 
       - культ почуттів; 
       - ліричні та ліро-епічні форми; 
       - захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів; 
       - інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо.