Драматичні твори в українській літературі

 

Драма (від гр. «дія») — один з літературних родів, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів, здебільшого призначений для сценічного втілення.

Драма є специфічним видом мистецтва, який одночасно належить як літературі, так і театру. Лише в колективній творчості письменника, режисера, художника, композитора й акторів вона може стати помітним явищем літературно-мистецького життя. Відповідно до змісту та форми, характеру конфлікту драматичні твори поділяють на такі основні жанри:

  • трагедія — драматичний твір, який грунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі задуми, з об’єктивною неможли­вістю їх реалізації. Конфлікт трагедії має глибокий філософський зміст, є надзвичайно ак­туальним у політичному, соціальному чи духовному планах, відзначається високим на­пруженням психологічних переживань героя. Трагедія майже завжди закінчується заги­беллю головного героя. Кожна історична доба давала власні відповіді на причини заро­дження трагічних конфліктів;
  • комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині;
  • власне драма — п’єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конф­ліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої переважно звичайні люди. Автор пра­гне розкрити їх психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій;
  • трагікомедія — вид драматичного твору, який має ознаки як трагедії, так і комедії;
  • драматична поема — невеликий за обсягом віршований твір, у якому поєднуються жан­рові форми драми та ліро-епічної поеми. Основу драматичної поеми становить внутрішній динамічний сюжет, власне, конфлікт світоглядних та моральних принципів за відсутності панорамного тла зовнішніх подій. Ліричні чинники переважають над епічними та драма­тичними;
  • лірична драма — це драматичний твір, у якому помітну роль відіграють ліричні елементи. У центр зображення автор виносить внутрішній світ героїв. У ліричній драмі значно поси­люються естетичні функції умовності, деформуються часові та просторові параметри, складнішою стає композиція, домінують асоціативні зв’язки (Леся Українка «Одержима»);
  • драма-феєрія — п’єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами (Леся Українка «Лісова пісня»);
  • містерія (грец. тшіегіоп — таїнство, таємний релігійний обряд на честь якогось божест­ва) — західноєвропейська середньовічна релігійна драма, що виникла на основі літургій­ного дійства. Містерія інсценізувала народження, смерть і воскресіння Христа. Ці три по­дії християнської історії були її композиційними центрами, навколо яких компонувалися безліч інших євангелійних епізодів (покликання апостолів, оздоровлення хворого, зцілен­ня німого, Тайна вечеря). Містерійний сюжет міг замінюватися в окремих випадках не тільки біблійним, а й світським, зокрема історичним. У XIX ст. виник жанровий різновид містерії -— романтична містерія — ліро-епічний твір з діалогічною формою викладу, в якому фантастичний план поєднувався з реальним.