Ліро-епічні твори в ураїнській літературі

   Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі доволі часто трапляються твори, у яких поєд­нуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів літератури і суміжних сфер суспі­льної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епі­чного й ліричного начал. Такого роду твори належать до ліро-епосу. Ліро-епічний твір — це літе­ратурний твір, у якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліри­ці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки. Людина тут зображується ніби у двох планах: з одного боку передаються певні події її життя, а з другого — переживання, емоції, настрої. До творів такого штибу найчастіше відносять баладу, думу, байку, співомовку, а також поему, іноді — роман у віршах:

  • балада (фр. ballade, від Прованс, ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантасти­чного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом;
  • дума — жанр суто українського речитативного народного та героїчного ліро-епосу — лі­ро-епічний твір про історичні чи соціально-побутові події;
  • байка — невеликий алегоричний, здебільшого віршовий твір повчального змісту;
  • співомовка — короткий гумористичний вірш, часто побудований на якомусь народному анекдоті, дотепі, приказці чи казковому мотиві;
  • роман у віршах — різновид змішаного жанру, найбільш об’ємний жанр ліро-епосу, який поєднує багатоплановість, епічні принципи розповіді із суб’єктивністю, притаманною лі­ричним творам. Роман у віршах став популярним у ХІХ-ХХ ст. Межують з ним драматич­на поема, віршована повість.