Види комічного в українській літературі

 

  • Гумор — різновид комічного, зображення життя у беззлобно-добродушному, жартівливо­му тоні;
  • іронія (гр. «прихована насмішка») — один з різновидів комічного, прихована насмішка або стилістичний прийом, коли особа чи явище удавано схвалюються чи осуджуються з метою досягти протилежного ефекту. Ознака іронії — подвійний смисл, причому істинним є не прямо висловлений, а протилежний (наприклад: «...Еней, таку уздрівши цяцю, не знав зі страху, де стояв...» — І. Котляревський);
  • сатира — гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюван­ням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов’язковими принципами чи вста­новленими ідеалами (сатиричною є поема Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля...»);
  • сарказм — уїдлива, зла, гірка насмішка (наприклад: «...Застукали сердешну волю та й цькуємо...» — Т. Шевченко);
  • гротеск —- тип художньої образності, в основі якого лежить крайня міра умовності у від­творенні життя, коли зображувана дійсність постає неймовірною, аномальною, дивною. Для гротеску характерне навмисне карикатурне спотворення форм і сутності предметів, по­єднання реального і фантастичного, трагічного і комічного, нормального й абсурдного. Як засіб художнього узагальнення, гротеск розкриває алогізм життєвих явищ, а отже, широко застосовується в сатиричних творах (поема Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля...»);
  • бурлеск — гумористична переробка певного твору, що характеризується невідповідністю змісту формі: «високий», героїко-патріотичний зміст передається зниженим, іноді вульга­ризованим стилем і навпаки — буденний, «низький» — високим, піднесено-героїчним. Яскравий зразок — поема І. Котляревського «Енеїда», яка була переробкою однойменної епічної поеми римського поета Вергілія. Зберігається основний сюжет оригіналу, але в об­разах богів, греків та троянців відтворено типові українські характери.