Календарно-обрядові пісні

ПАСПОРТ ДО ТЕМИ

Календарно-обрядові — це пісні, які відображають кожен цикл хліборобської праці у різні пори року.

Цикли:

  • зимовий (колядки: «Добрий вечір...», «Новарадість стала...»; щедрівки: «Щедрик, щед­рик, щедрівочка...»);
  • весняний (веснянки: «Ой весна, весна — днем красна», «А в кривого танцю»);
  • літній (русальні: «Проведу я русалочки до бору», «У ржі, на межі...», «Ой біжить, бі­жить мала дівчина...»; купальські: «Ой вінку мій, вінку...», «Заплету віночок...», «Кругом Мареноньки...»; жниварські: «Маяло житечко, маяло...», «Таму полі криниченька»).

Одним з найдавніших видів усної народної поезії є календарно-обрядові пісні, які відобража­ють кожен цикл хліборобської праці у різні пори року. Цікавою рисою цих пісень часто є імітуван­ня трудового процесу: зображають рухи, які символізують оранку, сівбу, жнива тощо. Усі календа­рно-обрядові пісні відзначаються ліризмом. Це ніби художнє відображення самого життя в піснях, іграх, танках.

До календарно-обрядових пісень належать: колядки й щедрівкизимового циклу; веснянки, гаївкивесняного циклу; русальні, купальські, жниварські (зажинкові, власне жнивні, обжинко­ві) — літнього циклу.

ПІСНІ ЗИМОВОГО ЦИКЛУ

Колядки

Зимове новорічне дійство розпочиналося у Святвечір колядками.

Колядки — це переважно величальні пісні, призначені для кожної конкретної людини: госпо­даря, господині, хлопця, дівчини, дитини. У них часто називаються імена тих, кого величають:

Ой дай, Боже! Ой рано, рано кури запіли,

А ще раніше пан Богдась устав...

Ой панич гордий, молодець Павлусь.

Святий вечор.

У багатьох колядках наявні мотиви весняних господарських робіт, тому фольклористи вважа­ють, що в дохристиянські часи Новий рік святкували навесні.

Відчуття безкінечності Всесвіту, своєї малості порівняно з космосом і бажання прилучитися до цього космосу спонукало людей шукати своєрідну точку опори — так виникає обряд прилучен­ня до Бога, до його безмежності й вічності.

До сонця в колядках часто звертаються як до Дажбога. З часом уявлення про місяць і сонце змінюються: сонце виступає як жінка, а місяць — як чоловік:

Ясен місяць — пан господар,

Красне сонце — жона його,

Дрібні зірки — його дітки.

У багатьох дохристиянських колядках, щедрівках, весільних піснях зберігся образ Дажбога. Християнські священики, відчуваючи своє безсилля перед одвічними народними звичаями, нама­галися підпорядкувати язичницькі свята християнському календарю. День народження Місяця- Василя призначили днем святого Василя і почали давати це ім’я людям. Поступово і в колядках та щедрівках з’являються образи Матері Божої, Ісуса Христа, а в народній драмі, вертепі — образи Ангела, Чорта, Ірода. Так Олекса Воропай на Херсонщині записав:

А в полі, полі сам Господь ходив.

Сам Господь ходив, зерно розносив.

Діва Марія Бога просила:

«Уроди, Боже, жито, пшеницю,

Жито, пшеницю, усяку пашницю...»

Отже, з часу хрещення України-Русі поступово змінюється й символіка колядок та щедрівок. Міф про створення світу також набув християнізованої форми: замість птахів виступає сам Хрис­тос, а замість Явора — кедрове дерево, на якому він був розіп’ятий або з якого будують диво- церкву. Мотив побудови Всесвіту перетворився на мотив побудови церкви.

Колядки мають здебільшого 10-складовий вірш із дворядковою строфою (5+5)2. Іноді він за­писується як чотиривірш із п’ятискладовими рядками.

Що ж означає слово «коляда»? В українців це і сам обряд, і різдвяна пісня, і винагорода за ко­лядування. Коляда — один з язичницьких богів, що символізував початок року. Можливо, від ко­ляди походить і слово «календар» (рік). У римлян ідентичним Коляді був бог Янус, а від нього — назва першого місяця року «януаріс» (січень). Слово «коляда» є в усіх слов’янських народів з тим самим значенням, що й в українців.

 

ДОБРИЙ ВЕЧІР

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Застеляйте столи та все килимами, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Ой перший же празник — то Різдво Христове, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А другий же празник — Святого Василя, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А третій же празник — Святе Водохреща, радуйся!

Сторінка 1 з 4 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 > У кінець >>