Історичні пісні

ПАСПОРТ ДО ТЕМИ

Історичні пісні — це фольклорні твори, присвячені певній історичній події чи відомій істо­ричній постаті. У цих піснях висловлюється ставлення народу до історичних подій або героїв.

Тематичні групи українських історичних пісень:

  • про боротьбу з турецько-татарськими нападниками;
  • про визвольну боротьбу українського народу під проводом Б. Хмельницького;
  • про стихійні селянські повстання та їх героїв.

У пісні «ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ» змальовано подвиги в боротьбі проти татар, мужність і героїчну смерть молодого козака, улюбленця народу зі славного козацького роду Морозів. Інколи козакам доводилося вступати у спілку з татарською ордою проти переважаючого польського війсь­ка. Але татари часто зраджували своїх союзників, продовжували грабувати українські землі й ни­щити козацькі загони. Так трапилося із загоном Морозенка. Мужній козацький ватажок загинув за свою Україну, але люди його ніколи не забудуть. У пісні вжитий оригінальний прийом заперечного порівняння:

То не грім в степу грохоче,

То не хмара світ закрила, —

То татар велика сила

Козаченьків обступила.

 

Ой Морозе, Морозенку

Ой Морозе, Морозенку,
Ой да ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче!

Ой не так вся Україна,
Як рідная мати,
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати.
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати.

“Ой не плач же, Морозихо,
Не плач, не журися,
Ходім з нами, козаками,
Мед-вина напийся!
Ходім з нами, козаками,
Мед-вина напийся!”

“Чогось мені, козаченьки,
Мед-вино не п’ється:
Десь-то син мій, Морозенко,
З татарами б’ється!
Десь-то син мій, Морозенко,
З татарами б’ється!”

Із-за гори, із-за кручі
Горде військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.

Бились зранку козаченьки
До ночі глухої.
Козаків лягло чимало,
А татар – утроє.
Козаків лягло чимало,
А татар – утроє.

Ні один козак не здався
Живим у неволю;
Полягли всі, не вернуться
Ні один додому.
Полягли всі, не вернуться
Ні один додому.

Не вернувся й Морозенко,
Голова завзята -
Замучили молодого
Вороги прокляті!
Замучили молодого
Вороги прокляті!

Вони, ж його не стріляли
І на чверті не рубали,
Тільки з його, молодого,
Живцем серце взяли.
Тільки з його, молодого,
Живцем серце взяли.

Взяли його, поставили
На Савур-могилу:
“Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну!”
“Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну!”

 

Твір «ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ» за жанром є історичною піснею, тема якої — визвольна боро­тьба українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648-1654 років. Ідея твору — звели­чення Богдана Хмельницького як полководця, що перемагає ворога в боротьбі за визволення Укра­їни з-під влади Польщі. Історичною основою твору є битва козацького війська на чолі з Богданом Хмельницьким під Жовтими Водами. Гетьмана показано сміливим воїном, розумним стратегом, полководцем, який у боротьбі спирається на широкі народні маси, що підтримують його. На дру­гому плані пісні — поляки-загарбники, які змальовані в зневажливо-сатиричному дусі. Підсиленню образу гетьмана слугує анафора (єдинопочаток) «Чи не той то хміль...», «Ой той то Хмельниць­кий». Форма пісні — діалог (питання — відповідь); пісня побудована як заперечне порівняння, що також сприяє підсиленню значення образу гетьмана Богдана Хмельницького.

 

Чи не той то хміль

Що коло тичин в’ється?
Ой, той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Чи не той то хміль,
Що по пиві грає?..
Ой, той то Хмельницький,
Що ляхів рубає.
Чи не той то хміль,
Що у пиві кисне?
Ой, той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.
Гей, поїхав Хмельницький
К Золотому Броду, —
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
"Не пий, Хмельницький, дуже
Золотої Води, —
Їде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди".
"А я ляхів не боюся
Г гадки не маю —
За собою великую
Потугу я знаю,
Іще й орду татарськую
За собой веду, —
А все тото, вражі ляхи.
На вашу біду".
Ой, втікали вражі ляхи —
Погубили шуби...
Гей, не один лях лежить
Вищиривши зуби!
Становили собі ляхи
Дубовії хати, —
Ой, прийдеться вже ляшенькам
В Польщу утікати.
Утікали вражі ляхи,
Деякії повки, —
Їли ляхів собаки
І сірії вовки.
Гей, там поле,
А на полі цвіти —
Не по однім ляшку
Заплакали діти.
Ген, там річка,
Через річку глиця —
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця...

 

В історичних піснях часто оспівуються безіменні герої, але їхня діяльність пов’язана з конкре­тним історичним періодом. Поява історичних пісень є наслідком розвитку історичної свідомості народу і його художнього мислення. Вони з’явились у XV столітті, в період боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників, увібравши традиції героїчного епосу Київської Русі та українських дум. Історичні пісні відтворюють найголовнішу рису народних героїв — готовність іти на самопожертву заради добра людей.