Балади

ПАСПОРТ ДО ТЕМИ

Народна балада — це віршований твір з гострим драматичним сюжетом любовного, казково фантастичного, легендарно-історичного чи героїко-патріотичного змісту, часто з елементами ме таморфоз. Баладні пісні належать до цінних здобутків духовної культури нашого народу.

Балади поділяють на:

  • історичні;
  • міфологічні;
  • ліричні;
  • трагедійні;
  • розбійницькі;
  • сімейно-побутові.

Головні ознаки народної балади:

  • віршований ліро-епічний твір фольклорного жанру;
  • зосередження уваги на моральних проблемах;
  • напружений сюжет;
  • легендарність та фантастичність;
  • драматична, часто несподівана розв’язка;
  • наявність оповідача;
  • використання діалогів, повторів;
  • невеликий обсяг.

Українські народні балади зараховують до одного з найскладніших видів усної народної твор­чості. Складність цього різновиду пісенного жанру полягає в тому, що він увібрав у себе багато рис таких жанрів, як ліричні пісні, думи, билини тощо. За допомогою балади було і досі залишається досить легко змалювати та описати будь-яку життєву подію, а саме духовну, побутову, суспільну тощо. Майже не існує такої теми, яку неможливо було б оспівати в баладах.

За своєю формою балада дуже схожа на ліричні пісні, але все ж таки існує різниця в сюжетній формі. На відміну від ліричних або будь-яких інших пісень, де є одна сюжетна лінія, в баладі їх можна налічити до кількох водночас. Суттєвою відмінністю також є поняття «епічного начала»: можна дізнатись про події та вчинки героїв, що передували наявній ситуації.

Основою тематики українських народних балад часто є фантастичні, незвичайні події. На від­міну від родинно-побутових чи суспільно-побутових пісень, де події обмежуються лише повсяк­денним життям, балади зображують дещо екстраординарні події. Елементи фантастичного пояс­нюються давніми язичницькими віруваннями наших предків. Характерною ознакою балад є мета­морфоза, де людина перетворюється в пташку, квітку тощо. Але якими б незвичними були події, все ж героями залишаються звичайні люди. Дослідники цього виду творчості виділили одну суттєву особливість — трагізм. Закінчення балад завжди нещасливе. Відтворення гострих конфліктів та емо­цій у момент найвищого психологічного напруження викликає глибокі зворушення та співчуття.

Сильного психологічного ефекту в українських народних баладах досягають за допомого зо­браження драматизму подій, душевних переживань та емоційних потрясінь. Подібні ситуації, від­чуття притаманні й знайомі кожній людині, тому і відгукувались переживанням та співчуттям. Усі зображені події, незважаючи на елементи незвичайності, можуть бути в житті кожної людини. Пе­рсонажами є люди різних суспільних верств, оспівані події не ідеалізовані та не гіперболізовані. Опосередковано чи прямо в баладах зображене застереження чи повчання. У разі, якщо зло пере­магає добро, все одно прихильність залишається на боці скривдженнях, тих, хто не зміг за себе по­стояти, і вже від протилежного будується народна мораль, норми життя, виховується здатність відчувати людський біль, розчарування.

Одна з найпронизливіших українських балад — «ОЙ ЛЕТІЛА СТРІЛА», у якій змальовуєть­ся, як загинув удовиний син. Рідні, як зозулі, прилетіли й плачуть над убитим. Де мати плаче — там «Дунай розлився», де сестра — там «слізок криниця», а де миленька — «земля сухенька». Сес­тра й мила скоро забудуть про втрату, а мати страждатиме довіку. У баладі наявні гіпербола, мета­морфози (перетворення), трикратність.

 

Ой летіла стріла

З-за синього моря.
Ой де ж вона впала?
— На вдовинім полі.
Кого ж вона вбила?
— Вдовиного сина.
Немає нікого
Плакати по ньому.
Летять три зозуленьки,
І всі три рябенькі:
Одна прилетіла,
В головоньках сіла;
Друга прилетіла.
Край серденька сіла;
Третя прилетіла
Та в ніженьках сіла.
Що в головках сіла —
То матінка рідна;
Сіла край серденька —
То його миленька;
А в ніженьках сіла —
То його сестриця.
Де матінка плаче.
Там Дунай розлився;
Де плаче сестриця,
Там слізок криниця;
Де плаче миленька —
Там земля сухенька.
Ой матінка плаче.
Поки жити буде;
А сестриця плаче.
Поки не забуде;
А миленька плаче.
Поки його бачить...