Хотіла б я піснею стати 

У сюю хвилину ясну. 

Щоб вільно по світі літати, 

Щоб вітер розносив луну. 



Щоб геть аж під яснії зорі 

Полинути співом дзвінким, 

Упасти на хвилі прозорі, 

Буяти над морем хибким. 



Лунали б тоді мої мрії 

І щастя моє таємне, 

Ясніші, ніж зорі яснії, 

Гучніші, ніж море гучне. 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

Леся Українка, слабосила, хвора жінка, мала могутню зброю — по етичне слово. Та ще — багату уяву, палке серце. Тому й захотілося їй стати піснею, щоб вільно по світу літати, допомагати людям у горі й радіти з ними в радості. Ліричну героїню ваблять стихії, космос. їй хочеться вітром літати від ясних зір до глибокого моря. Має вона й свої таємниці, "щастя... таємне", яке засіяє разом із нею ясніше ясної зорі й гучніше, ніж море. У вірші багато інверсій, епітетів, які увиразнюють основну думку.