У дитячі любі роки. 

Коли так душа бажала 

Надзвичайного, дивного, 

Я любила вік лицарства. 



Тільки дивно, що не принци, 

Таємницею укриті. 

Не вродливі королівни 

Розум мій очарували. 



Я дивилась на малюнках 

Не на гордих переможців, 

Що, сперечника зваливши, 

Промовляли люто: "Здайся!" 



Погляд мій спускався нижче. 

На того, хто розпростертий. 

До землі прибитий списом, 

Говорив: "Убий, не здамся!" (…) 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

З дитинства Леся Українка любила історію. її приваблювала доба мужніх воїнів, лицарських турнірів. Але більш за все вона поважала силу духу, справедливість. Тому її цікавили не таємничі принци й королівни, не пихаті переможці, а ті, хто навіть під загрозою емер ті не хотів здаватися. Можливо, саме в них вона вчилася великої мужності, яка потім так потрібна була їй у житті, щоб боротися з власною недугою та різними негараздами. 

Корисні матеріали: