Ви щасливі, пречистії зорі, 

ваші промені — ваша розмова; 

якби я ваші промені мала, 

я б ніколи не мовила слова. 



Ви щасливі, високії зорі, 

все на світі вам видно звисока; 

якби я так високо стояла, 

хай була б я весь вік одинока. 



Ви щасливі, холоднії зорі, 

ясні, тверді, неначе з кришталю; 

якби я була зіркою в небі, 

я б не знала ні туги, ні жалю. 



Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 

Ліричну героїню поезії Лесі Українки "Ви щасливі, пречистії зорі..." вабить висота, зорі, які можуть оглянути весь світ, скрізь побувати і все побачити. Вона хотіла бути б такою сильною, твердою в почуттях, стійкою перед життєвими випробуваннями. Поетеса вживає епітет — старослов’янізм "пречистії", і це надає творові урочистості, глибини й сили. У кожній строфі повторюється перший рядок, і це підкреслює головну думку поетеси — щастя мати сильний, стоїчний характер, вміти боротися і труднощами.