Аналіз «Лісова пісня» Українка

«Лісова пісня» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури «Лісова пісня»: драма.

Жанр «Лісова пісня»: драма-феєрія (твір, у якому реальне поєднується з фантастичним, діють каз­кові персонажі).

Тема «Лісова пісня»: розкриття зв’язку людини й природи, безсмертя вічних людських цінностей, добра і зла, волі як основного джерела щастя людини, різниці між високим покликанням людської душі та дрібним буденним життям, яка й призводить героя до трагедії.

Ідея «Лісова пісня»: нездоланності життя, невмирущості мрії людини:

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
 

віра в те, що найвищі людські життєві цінності безсмертні: що більше таких цінностей має людина, то світліші її ідеали, глибша і чистіша людська сут­ність. Тобто Добро завжди перемагає Зло.

Дійові особи «Лісова пісня»: головні персонажі: Мавка, Лукаш; другорядні персонажі: дядько Лев, Лукашева мати, Килина, діти Килини; міфічні персонажі: «Той, що греблі рве», Потерчата, Русалка, Водяник, Русалка Польова, Доля, Злидні, Перелесник, Пропасниця, Куць, Лісовик, «Той, що в скалі сидить».

Композиція «Лісова пісня»: найхарактернішою особливістю композиції «Лісової пісні» є органічне пере­плетення життя двох світів — природи й людини. Стосунки між людьми й лісовими істотами дають імпульси до зародження і розвитку конфлікту, що визначає сюжет феєрії, в якому розкриваються характери дійових осіб, реалі­зується творчий задум автора.

Складається з прологу і трьох частин. Зовнішньою композиційною особливі­стю драми є відсутність поділу актів на яви. Пролог являє собою самостійну драматичну сцену, прямо не зв’язану з розвитком сюжету. Він уводить чита­ча у світ природи, знайомить із фантастичними істотами, які заселяють во­линські хащі та лісове озеро. У пролозі окреслюється недобре, вороже став­лення «водяного роду» до людини. Згодом воно позначиться на подальшому розвитку подій; природа — повноправна дійова особа п’єси.

Композиційно драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різ­ними порами року, із зародженням, розвитком, згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша. Пролог уводить читача у світ казки, в якій діють фантастичні істоти, містить у зародку вияви всіх конфліктів, реалізова­них у драмі. Композиційну роль у творі відіграють картини природи. Сюжет твору становить історія кохання Мавки й Лукаша. Пори року змінюються відповідно до розвитку почуттів Мавки й Лукаша: провесна — пробудження кохання; весна— його розквіт; пізнє літо — зрада Лукаша (відбувається зав’язка конфлікту і перипетії кохання); осінь-зима — смерть Лукаша, але миттєвості весни символізують перемогу над смертю і поєднання душ зако­ханих; у такий спосіб авторка підкреслює також і багатогранний зв’язок лю­дини й природи.

Особливість сюжетної побудови «Лісової пісні» виявляється у наявності двох кульмінаційних вершин, адже після першої кульмінації (Лукаш зраджує Ма­вку і сватає Килину; його вибір штовхає Мавку в обійми «Того, що в скалі сидить») події не йдуть на спад — третя дія («пізня осінь») виявляє колоса­льну боротьбу пристрастей: Лукаш перетворюється на вовкулаку і знову стає людиною, Килина заклинає Мавку, перетворивши її на вербу.

Розв’язка твору оптимістична: краса — вічна, як світ. Твір завершується ремаркою-епілогом: звучить «переможний спів кохання», «зимовий день зміня­ється в ясну, місячну весняну ніч», що єднає в пориві любові Мавку й Лука­ша. Заметіль білого цвіту переходить у сніговицю. Коли вона минає, видно нерухомого Лукаша з усміхом щастя на устах.

Новаторство Лесі Українки у змалюванні природи в «Лісовій пісні» виявля­ється у синтезі різних видів мистецтв, своєрідному кінематографічному ефе­кті, що передбачає швидку зміну звуків, рухів і навіть часу.

У створенні відповідного емоційного настрою важлива роль належить широ­ким поетичним ремаркам, які викликають в уяві читача відповідне пейзажне тло, сприяють докладнішому розкриттю світу дійових осіб.

Проблематика «Лісова пісня»:

  • духовності людини;
  • пошуку гармонії в житті;
  • кохання і зради;
  • сімейного життя;
  • високого пориву душі й буденності;
  • матеріального і духовного в житті;
  • життєвого вибору;
  • роздвоєння душі;
  • добра і зла;
  • внутрішньої свободи людини;
  • гармонії людини і природи.

Художній напрям, стиль: модернізм: неоромантизм.

Примітки: У «Лісовій пісні» втілилося народне сприйняття навколишнього світу, давнє міфологічне мислення українців. У «Лісову пісню» письменниця вклала «цвіт душі». Твір вражає красою високої мрії, музикою мови.

Сама ж історія написання п’єси нерозривно пов’язана з так званим грузинсь­ким періодом життя поетеси (1908-1913). Під впливом розлуки з рідним кра­єм Леся Українка, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу її серцю Волинь, згадала свої ліси і «затужила за ними». Саме ця туга, за словами са­мої поетеси, і була справжнім імпульсом до створення «Лісової пісні». П’єсу написано в небачено короткі строки — за дванадцять днів липня.

З листа Лесі Українки до сестри: «Писала я її недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій».