Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_boyarinya.docx)Lesya_ukra_nka_boyarinya.docx76 Кб2005
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_boyarinya.fb2)Lesya_ukra_nka_boyarinya.fb2101 Кб4078

Драматична поема "Бояриня" вперше була надрукована після смерті поетеси у 1914 році й протягом тривалого часу знаходилася під негласною забороною. Тільки у 1989 р. читачі отримали змогу познайомитися з нею.
Головна героїня поеми Лесі Українки — вільнолюбна українська дівчина, яка виростала серед широких степів, чемних і чесних людей, що визнавали права іншого та знали свою людську цінність. Вона звикла до атмосфери взаємної довіри і доброзичливості, поваги до жінки та дівчини. Оксана переконана в незалежності своєї землі. Потрапивши в чужу землю, вона поступово починає задихатися від почуття пригнобленості, знецінення кожної людської особистості, зневаги до жінки. Особливо ж Оксану турбує те, що вона ніби зреклася своєї батьківщини, рідних, не може допомогти багатостраждальній українській землі.

 

Леся Українка

Бояриня

I

    

    Садок пе­ред бу­дин­ком не ду­же ба­га­то­го, але знач­но­го ко­за­ка з стар­ши­ни О л е к с и П е р е б i й н о г о. Бу­ди­нок ви­хо­дить у са­док ве­ли­ким рун­ду­ком, що тяг­неться вздовж цi­лої стi­ни. На рун­ду­ку стiл, дзиг­ли­ки, на сто­лi при­ла­год­же­но до ве­че­рi. Ста­ра П е р е б i й н и х а дає ос­тан­нiй лад на сто­лi, їй по­ма­гає доч­ка її О к с а н а i с л у ж е б к а.

    Через са­док до рун­ду­ка iдуть П е р е б i й н и й i С т е п а н, мо­ло­дий па­ру­бок у мос­ковсько­му бо­ярсько­му вбран­нi, хо­ча з об­лич­чя йо­го вид­ко од­ра­зу, що вiн не мос­каль.

    

    П е р е б i й н и й (до гос­тя)

    Моя ста­ра уп­ра­ви­лась ху­тенько!

    Дивись, уже спо­ру­ди­ла й ве­че­рю, по­ки ми там на цвин­та­рi ба­лач­ки про­ва­ди­ли.

    П е р е б i й н и х а

    (зiходить тро­хи з рун­ду­ка на­зуст­рiч гос­те­вi)

    Боярине, про­шу за­жи­ти з на­ми хлi­ба-со­лi.

    С т е п а н (укло­ня­ючись)

    Рад би, ша­нов­на па­нi­мат­ко, та не смiю, ко­ли б не гнi­ва­лись ста­рi бо­яри, - я й так уже дав­но вiд них од­бив­ся.

    П е р е б i й н и й

    Про них ти не тур­буй­ся. Пiд­ко­мо­рiй

    їх зап­ро­сив на бен­кет, а те­бе я вип­ро­хав до нас: "Я сам, - ка­жу їм, - щось не­ду­гую тро­хи, то не мо­жу на бен­ке­тах гу­ля­ти, а Сте­па­на, по дав­нiй при­яз­нi до йо­го батька, хо­тiв би при­гос­ти­ти в се­бе в ха­тi.

    Вiн мо­ло­дик, йо­му ще не прис­та­ло на бен­ке­ти ве­ли­кi уча­ща­ти".

    Боярам, вид­ко, вже за­пах ме­док та ва­ре­ну­ха, от­же, роз­доб­ри­лись та й мо­ви­ли: "Не­хай со­бi п а р н i н к а си­дить у те­бе хоч i до вiд'їзду.

    Навiщо вiн нам здав­ся?"

    С т е п а н

    От спа­си­бi, па­нот­ченьку!

    (Зiходить на рун­дук з гос­по­да­ря­ми).

    П е р е б i й н и й

    Я джу­рi на­ка­жу, не­хай пе­ре­не­се твоє ма­нат­тя до нас, та й за­бе­ру те­бе в по­лон, по­ки не виз­во­лять бо­яри.

    С т е п а н

    Боже!

    Такий по­лон ми­лi­ший од виз­во­лу.

    П е р е б i й н и х а (до Ок­са­ни)

    Пiди лиш, до­ню, там пош­ли Се­ме­на.

    (Оксана ви­хо­дить i не­за­ба­ром вер­тається).

    С т е п а н

    Якби лиш я не став вам на за­ва­дi…

    П е р е б i й н и х а

    Ото б та­ки! Ще в нас у ха­тi ста­не для гос­тя мiс­ця!

    П е р е б i й н и й

    Ти, си­на­шу, в ме­не за­будь всi це­ре­ге­лi. Таж зо мною не­бiж­чик батько твiй хлiб-сiль во­див, уку­пi ми й ко­за­ку­ва­ли.

    (Садовить Сте­па­на (сам сi­дає при сто­лi. До Ок­са­ни).

    Дочко, ти б нас по­час­ту­ва­ла на по­ча­ток.

    (Оксана на­ли­ває з су­лiй­ки двi чар­ки - батько­вi й гос­те­вi).

    О к с а н а

    Боярине, будь лас­ка, приз­во­ляй­ся.

Сторінка 1 з 24 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 > У кінець >>