Леся Українка - В катакомбах

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_v_katakombah.docx)Lesya_ukra_nka_v_katakombah.docx40 Кб713
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_v_katakombah.fb2)Lesya_ukra_nka_v_katakombah.fb247 Кб710

 

Леся Українка

В катакомбах

    Посвята ша­нов­но­му поб­ра­ти­мові А. Кримсько­му

    Катакомби ко­ло Ри­ма. В крипті, сла­бо освітленій олійни­ми ка­ган­чи­ка­ми і тон­ки­ми вос­ко­ви­ми свічка­ми, зібра­лась гро­мад­ка хрис­ти­ян. Єпис­коп кінчає про­повідь слу­ха­чам і слу­хач­кам, що сто­ять по­бож­но, ти­хо і покірно.

    Є п и с к о п

    Прославмо ж, брат­тя, Гос­по­да Хрис­та, що по­са­див на небі по­руч се­бе за­му­че­но­го бра­та Харіклея.

    Х о р

    На небі сла­ва Гос­по­ду Хрис­ту, що виз­во­ляє від зем­них кай­данів, з гріхов­ної тем­ниці нас ви­во­дить у царст­во світла вічно­го.

    Д и я к о н

    Амінь.

    Є п и с к о п

    Наш брат був на землі ра­бом по­ганським, те­пер він раб гос­подній, більш нічий.

    Н е о ф і т-р а б

    Господній раб? Хіба ж і там ра­би?

    А ти ж ка­зав: не­ма ра­ба, ні па­ва у Царстві Бо­жо­му!

    Є п и с к о п

    Се щи­ра прав­да: всі рівні пе­ред Бо­гом.

    Н е о ф і т-р а б

    І ра­би?

    Є п и с к о п

    Раби Гос­подні, бра­те, не за­будь.

    Сказав Хрис­тос: яр­мо моє со­лод­ке, - тя­гар мій лег­кий. Ро­зумієш?

    Н е о ф і т-р а б (після тяж­кої за­ду­ми)

    Ні!..

    Не мо­жу. Не збаг­ну я сього сло­ва.

    Х р и с т и я н к а-р а б и н я (в рап­то­во­му нес­тямі про­ро­кує)

    Уже ле­жить при де­реві со­ки­ра!..

    "Я посічу йо­го і верг­ну в пломінь", - ска­зав Гос­подь!.. Прий­ди, прий­ди, прий­ди,

    Ісусе, Си­не Бо­жий! По­хи­ли­лась твоя пше­ни­ця, - жде во­на сер­па… Ох, до­ки ж, Гос­по­ди?.. Рахіль ри­дає, не­ма її діток…

    (Безладна мо­ва пе­ре­хо­дить в не­са­мо­ви­тий ле­мент, інші жінки й собі по­чи­на­ють го­ло­си­ти, дех­то з чо­ловіків теж не вит­ри­мує.)

    Є п и с к о п (влад­ним, ду­жим го­ло­сом)

    Геть, са­та­но!

    Твоєї вла­ди тут не­має!

    (Підходить до про­ро­чиці, що б'ється в кор­чах, і кла­де їй на го­ло­ву ру­ку.)

    Сестро, мо­лит­ва й віра хай те­бе ря­ту­ють від на­вож­ден­ня зло­го ду­ха.

    Жінка по­ма­лу за­ти­хає під йо­го пог­ля­дом і без­си­ло схи­ляється на ру­ки до то­ва­ри­шок, що піддер­жу­ють її.

    Х р и с т и я н к а (одна з тих, що піддер­жу­ють про­ро­чи­цю. Ози­вається несмілим го­ло­сом)

    Отче,

    її ди­ти­ну вчо­ра пан про­дав яко­мусь гре­кові з Ко­рин­фа…

    Є п и с к о п

    Вмовкни!

    Великий наш апос­тол за­повідав:

    "А жінка се­ред збо­ру хай мов­чить".

    Пророчицю тим ча­сом ви­во­дять. Мов­чан­ня.

    Н е о ф і т-р а б (підхо­дить до єпис­ко­па. Трем­тя­чим від збен­те­жен­ня роз­пач­ли­во-зваж­ли­вим го­ло­сом)

    Прости, але я все ж не ро­зумію, як мо­же буть якесь яр­мо со­лод­ким, а щось важ­кеє лег­ким.

    Є п и с к о п

    Брате мій, ко­ли ти сам по волі шию схи­лиш в яр­мо Хрис­то­ве, со­лод­ко се бу­де твоїй душі; ко­ли ти са­мохіть на се­бе хрест візьмеш, нев­же він бу­де важ­ким для те­бе?

    Н е о ф і т-р а б

    Але на­що маєм ще са­мохіть у яр­ма зап­ря­га­тись та дви­га­ти хрес­ти по власній волі, ко­ли вже й так на­му­чи­ла не­во­ля?

    Намулили нам яр­ма та хрес­ти і шию, й ду­шу, аж терпіть не­си­ла!

    Я не за тим прий­шов до вас у церк­ву, щоб ярем та хрестів но­вих шу­ка­ти.

    Ні, я прий­шов сю­ди шу­ка­ти волі, бо ска­за­но ж: ні па­на, ні ра­ба.

    Є п и с к о п

    І сюю во­лю ма­ти­меш ти, бра­те, як тільки ста­неш під яр­мо Хрис­то­ве.

    Раби гос­подні рівні між со­бою.

    Ти під яр­мом шлях світо­вий прой­деш і в Царст­во Бо­же ввійдеш, теє царст­во, де вже не­має па­на, окрім Бо­га, а він же нам отець. Твоя гор­ди­ня бу­ла б до са­та­нинської подібна, як­би ти вла­ди Гос­по­да-Отця не хтів приз­на­ти над со­бою.

    Н е о ф і т-р а б

    Отче!

    Яка вже там в ра­ба гор­ди­ня тая!

    Нехай і так, не­хай отець єди­ний над на­ми бу­де, та ко­ли ж нас­та­не те Царст­во Бо­же? Де йо­го шу­ка­ти?

    Один з братів ка­зав: во­но на небі, а дру­гий: на землі…

    (Дивиться з за­пи­том і пал­ким сподіван­ням.)

    Є п и с к о п

    Обидва праві.

    Н е о ф і т-р а б

    Де ж на землі є Царст­во Бо­же?

    Є п и с к о п

    Тут.

    Н е о ф і т-р а б

    У Римі?!

    Є п и с к о п

    В нашій церкві.

    Н е о ф і т-р а б

    В ка­та­ком­бах?

    Є п и с к о п

    Не го­во­ри: "ось тут" чи "там во­но". Во­но є скрізь, де Бог є в людських ду­шах.

    Н е о ф і т-р а б

    Коли ж він бу­де в ду­шах всіх лю­дей?

    Є п и с к о п

    Тоді, ко­ли Хрис­тос уд­ру­ге прий­де на зем­лю з не­ба.

    Н е о ф і т-р а б (смут­но)

    Брат один ка­зав, що літ аж ти­ся­ча ми­ну­ти му­сить від пер­шо­го до дру­го­го при­шес­тя…

    Є п и с к о п

    Се ересь, бра­те, бо ніхто не знає ні дня, ні ча­су…

    Н е о ф і т-р а б (впа­дає йо­му в річ і з радісною надією)

    Значить, Царст­во Бо­же нас­та­ти мо­же в ко­жен день і час?

    Є п и с к о п

    Запевне так.

    Неофіт-раб за­мис­люється і знов смутніє.

    Про що га­даєш, бра­те?

    Н е о ф і т-р а б

    Я ду­маю… ось ти ка­зав, що тут у нас є Царст­во Бо­же… А чо­му ж у нас тут є пат­риції, пле­беї, ну, і ра­би?

    (Оглядає все зібран­ня, де­котрі спус­ка­ють очі в зем­лю.)

    Х р и с т и я н и н-п а т р и ц і й (вис­ту­пає тро­хи на­пе­ред)

    Душа твоя, мій бра­те, бен­те­житься да­рем­не. Я - пат­рицій, а він - мій раб,

    (показує на ста­ро­го чо­ловіка) але се так для світу, а пе­ред Бо­гом ми бра­ти обоє.

    Н е о ф і т-р а б (до ста­ро­го ра­ба)

    Ти раб йо­му про людське око тільки?

    С т а р и й раб

    Ні, я слу­жу своєму па­ну вірно, не тільки зо стра­ху, а й по сумлінню, як на­ка­зав Гос­подь.

    Н е о ф і т-р а б

    Коли ви рівні, то на­що маєш ти йо­му слу­жи­ти?

    С т а р и й раб

    То Бо­жа во­ля, що вро­дивсь він па­ном, а я - ра­бом.

    Н е о ф і т-р а б

    То, зна­чить, в Царстві Божім є раб і пан?

Сторінка 1 з 4 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 > У кінець >>

Пошук на сайті: