Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_z_podorozhno_knizhki.docx)Lesya_ukra_nka_z_podorozhno_knizhki.docx25 Кб402
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_z_podorozhno_knizhki.fb2)Lesya_ukra_nka_z_podorozhno_knizhki.fb249 Кб414

 

Леся Українка

З ПОДОРОЖНЬОЇ КНИЖКИ

I

    

PONTOS AXEINOS*

    

    При бе­ре­зi го­ри в жа­ло­бi, снi­га­ми ля­мо­ва­нi хма­ри всi чор­нi, мов пок­рив на грo­бi, пiд ни­чи уз­гiр'я, як ма­ри…

    

    Така тут зем­ля. А на мо­рi…

    Чайки якось хи­жо ки­ги­чуть, злу ра­дiсть я чую в тiм хо­рi, мов згу­бу на нас во­ни кли­чуть.

    

    Рипить ко­ра­бель, стог­не тяж­ко, здри­гається, на­че ко­нає, уго­ру здiй­чається важ­ко, ще важ­че удiл по­ри­нaє.

    

    Маленький гур­ток по­до­рож­нiх при­тих, не по­чуєш i сло­ва, ли­ше по ка­ютах по­рож­нiх iде якась жас­ка роз­мо­ва.

    

    То вi­тер ча­са­ми за­ки­не з вi­кo­неч­ка снi­гом-кру­пою i в две­рi по­ки­ну­тi ли­не, злий хо­лод не­су­чи з со­бою.

    

    День, ве­чiр, нiч, ра­нок - все бi­ле, все тьмя­не, нi тем­не, нi вид­не: за хма­ра­ми сон­це зом­лi­ло, вiд мi­ся­ця мла тiльки блiд­не.

    

    Мандруємо вог­ким ту­ма­ном на­зуст­рiч слi­пiй снi­го­ви­цi…

    Так ли­нуть ма­лим ка­ра­ва­ном у ви­рiй за­пiз­не­нi пти­цi.

    

    [16. 1, Чор­не мо­ре, попід Ана­толійським бе­ре­гом] * Неп­ривітне (не­гос­тин­не) мо­ре - най­давніша грецька наз­ва на­шо­го Чор­но­го мо­ря(прим. Лесі Ук­раїнки)

    

II У ТУМAНI

    

    Боже! ку­ди се я пли­ну сим бi­ло­вiй­ним ту­ма­ном?

    Може, я ли­ну на без­вiсть в вог­кi ле­тю­чi снi­ги?

    

    Може, то тiльки ле­ген­да - край той, ося­яний сон­цем, край той, ку­ди я зби­ра­лась бо­лi свої вiд­нес­ти?

    

    Може, то каз­ка знад­ли­ва - тії сма­раг­до­вi лу­ки, плеск теп­ло­во­дої рiч­ки, зло­то­iск­рис­тi пiс­ки?

    

    Може, то вiдьма-га­ряч­ка спо­га­ди й мрії зiб­ра­ла, з них на вог­нi мо­го па­лу див­ний зва­ри­ла на­пiй

    

    і прой­ня­ла ме­нi ду­шу не­пе­ре­мож­ним бе­зумст­вом тим, що лю­ди­ну за­во­дить на без­до­рiж­жя страшні?

    

    Може, i в сніжних пус­те­лях fа­tа mоr­gа­nа* па­нує, ма­ре­ва срiб­но-бла­кит­нi сi­ючи в бi­лих снi­гах?

    

    Може, про­ки­ну­ся хут­ко з сеї при­ма­ри-ома­ни десь на без­люд­нiм прос­то­рi i без на­дiй на жит­тя?..

    

    (17.1. мо­ре)

    

    * ма­ре­во(лат)

    

III НА СТОЯНЦI

    

    На по­мос­тi ко­ра­бельнiм роз­го­рi­ло­ся ба­гат­тя, то мат­ро­си роз­па­ли­ли, щоб зак­ляк­лi ру­ки грi­ти.

    

    I крiзь мок­ру снi­го­ви­цю ба­чу я во­гонь чер­во­ний, на­че сон­це, що ко­нає у мо­лоч­нiй бi­лiй млi; а нав­ко­ло нього мрi­ють на­че тi­нi чор­них пта­хiв - то мат­ро­си iтальянськi по­сi­да­ли у пла­щах.

    

    Тi пла­щi в Па­лер­мi рiд­нiм грi­ли так ре­тельно, щи­ро, - що ж се тра­пи­ло­ся з ни­ми в сто­ро­нi сiй бу­сур­менськiй?

    

Сторінка 1 з 3 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 > У кінець >>