Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.docx)Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.docx108 Кб1727
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.fb2)Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.fb2132 Кб1337

 

Драма в якій вперше в українській літературі зображається образ чоловіка спокусника. Написана 1911 року.
Власна самобутня ідейно-художня інтерпретація традиційної світової теми, до якої зверталось упродовж століть багато класиків, була здійснена Лесею Українкою у драмі Камінний господар (1912) — творі, який може з повним правом вважатися одним із кращих здобутків української, а також європейської модерної драми початку XX ст. Драма є українською версією світового мотиву, визначаючи актуальні проблеми своєї доби (екзотичні образи та мотиви — античні, біблійні, середньовічні) є своєрідною метафорою національного життя, будучи при цьому і прозірливим застереженням, вносячи у відому світову фабулу новітні ідейнофілософські і психологічні акценти.Незаперечним тут є передусім і історикогенетичний зв’язок з пушкінською версією, яка стала своєрідним імпульсом для створення поетесою власного шедевру із самобутнім трактуванням відомих образів, з осмисленням ідейних теорій свого часу — ілюзорних та оманливих. Пушкінська драма Камінний гість була у руках Лесі Українки (поетеса у цей час лікувалася у м. Хоні на Кавказі), коли вона працювала над Камінним господарем — твором, у який було вкладено відмінне від російського попередника трактування образів камінної статуї, Дон Жуана та Анни, введені інші персонажі (тут діє ще живий Командор, зосереджена увага на самовідданості й жертовності, уособленням яких виступає прекрасна Долорес — духовноморальний ідеал самої авторки).

Леся Українка

Камінний господар

    ДIЯЧI:

    Командор дон Гон­за­го де Мен­до­за.

    Донна Ан­на.

    Дон Жу­ан*.

    Долорес.

    Сганарель - слу­га дон Жу­ана.

    Дон Паб­ло де Альва­рес \ батько

    Донна Мер­се­дес / i ма­ти дон­ни Ан­ни.

    Донна Соль.

    Донна Кон­сепсьйон - гран­де­са.

    Марiквiта - по­коївка.

    Дуенья дон­ни Ан­ни.

    Гранди, гран­де­си, гос­тi, слу­ги. *Тут ужи­то фран­цузької, а не iс­панської ви­мо­ви iмен­ня "Жу­ан", бо так во­но ос­вя­че­не вi­ко­вою тра­ди­цiєю у всес­вiт­нiй лi­те­ра­ту­рi. З тої са­мої при­чи­ни ужи­то iтальянської фор­ми сло­ва "дон­на". (Прим. Ле­сi Ук­раїнки).

    

I

    

    Кладовище в Се­вiльї. Пиш­нi мав­зо­леї, бi­лi пос­та­тi смут­ку, мар­мур мiж ки­па­ри­са­ми, ба­га­то квi­тiв тро­пiч­них, яск­ра­вих.

    Бiльше кра­си, нiж ту­ги.

    Донна Ан­на i До­ло­рес. Ан­на яс­но вбра­на, з квiт­кою в ко­сах, вся в зо­ло­тих сi­точ­ках та лан­цюж­ках. До­ло­рес в гли­бо­кiй жа­ло­бi, стоїть на ко­лi­нах ко­ло од­ної мо­ги­ли, уб­ра­ної свi­жи­ми вiн­ка­ми з жи­вих квi­ток.

    Д о л о р е с

    (устає i вти­рає хус­тин­кою очi)

    Ходiм, Анi­то!

    А н н а

    (сiдає на скам­ни­цю пiд ки­па­ри­сом)

    Нi-бо ще, До­ло­рес, тут гар­но так.

    Д о л о р е с

    (сiдає ко­ло Ан­ни)

    Невже то­бi при­над­на мо­гильна ся кра­са? То­бi, щас­ли­вiй!

    А н н а

    Щасливiй?..

    Д о л о р е с

    Ти ж без при­му­су iдеш за ко­ман­до­ра?

    А н н а

    Хто б ме­не при­му­сив?

    Д о л о р е с

    Ти ж лю­биш на­ре­че­но­го сво­го?

    А н н а

    Хiба то­го не вар­тий дон Гон­за­го?

    Д о л о р е с

    Я не ка­жу то­го. Але ти чуд­но вiд­по­вi­даєш, Ан­но, на пи­тан­ня.

    А н н а

    Бо се та­кi пи­тан­ня нез­ви­чай­нi.

    Д о л о р е с

    Та що ж тут нез­ви­чай­но­го? Ми, Ан­но, з то­бою под­ру­ги що­най­вiр­нi­шi, - ти мо­жеш все ме­нi ка­зать по прав­дi.

    А н н а

Сторінка 1 з 37 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 > У кінець >>