Леся Українка - Камінний господар

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.docx)Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.docx108 Кб1982
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.fb2)Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.fb2132 Кб1671

 

Драма в якій вперше в українській літературі зображається образ чоловіка спокусника. Написана 1911 року.
Власна самобутня ідейно-художня інтерпретація традиційної світової теми, до якої зверталось упродовж століть багато класиків, була здійснена Лесею Українкою у драмі Камінний господар (1912) — творі, який може з повним правом вважатися одним із кращих здобутків української, а також європейської модерної драми початку XX ст. Драма є українською версією світового мотиву, визначаючи актуальні проблеми своєї доби (екзотичні образи та мотиви — античні, біблійні, середньовічні) є своєрідною метафорою національного життя, будучи при цьому і прозірливим застереженням, вносячи у відому світову фабулу новітні ідейнофілософські і психологічні акценти.Незаперечним тут є передусім і історикогенетичний зв’язок з пушкінською версією, яка стала своєрідним імпульсом для створення поетесою власного шедевру із самобутнім трактуванням відомих образів, з осмисленням ідейних теорій свого часу — ілюзорних та оманливих. Пушкінська драма Камінний гість була у руках Лесі Українки (поетеса у цей час лікувалася у м. Хоні на Кавказі), коли вона працювала над Камінним господарем — твором, у який було вкладено відмінне від російського попередника трактування образів камінної статуї, Дон Жуана та Анни, введені інші персонажі (тут діє ще живий Командор, зосереджена увага на самовідданості й жертовності, уособленням яких виступає прекрасна Долорес — духовноморальний ідеал самої авторки).

Леся Українка

Камінний господар

    ДIЯЧI:

    Командор дон Гон­за­го де Мен­до­за.

    Донна Ан­на.

    Дон Жу­ан*.

    Долорес.

    Сганарель - слу­га дон Жу­ана.

    Дон Паб­ло де Альва­рес \ батько

    Донна Мер­се­дес / i ма­ти дон­ни Ан­ни.

    Донна Соль.

    Донна Кон­сепсьйон - гран­де­са.

    Марiквiта - по­коївка.

    Дуенья дон­ни Ан­ни.

    Гранди, гран­де­си, гос­тi, слу­ги. *Тут ужи­то фран­цузької, а не iс­панської ви­мо­ви iмен­ня "Жу­ан", бо так во­но ос­вя­че­не вi­ко­вою тра­ди­цiєю у всес­вiт­нiй лi­те­ра­ту­рi. З тої са­мої при­чи­ни ужи­то iтальянської фор­ми сло­ва "дон­на". (Прим. Ле­сi Ук­раїнки).

    

I

    

    Кладовище в Се­вiльї. Пиш­нi мав­зо­леї, бi­лi пос­та­тi смут­ку, мар­мур мiж ки­па­ри­са­ми, ба­га­то квi­тiв тро­пiч­них, яск­ра­вих.

    Бiльше кра­си, нiж ту­ги.

    Донна Ан­на i До­ло­рес. Ан­на яс­но вбра­на, з квiт­кою в ко­сах, вся в зо­ло­тих сi­точ­ках та лан­цюж­ках. До­ло­рес в гли­бо­кiй жа­ло­бi, стоїть на ко­лi­нах ко­ло од­ної мо­ги­ли, уб­ра­ної свi­жи­ми вiн­ка­ми з жи­вих квi­ток.

    Д о л о р е с

    (устає i вти­рає хус­тин­кою очi)

    Ходiм, Анi­то!

    А н н а

    (сiдає на скам­ни­цю пiд ки­па­ри­сом)

    Нi-бо ще, До­ло­рес, тут гар­но так.

    Д о л о р е с

    (сiдає ко­ло Ан­ни)

    Невже то­бi при­над­на мо­гильна ся кра­са? То­бi, щас­ли­вiй!

    А н н а

    Щасливiй?..

    Д о л о р е с

    Ти ж без при­му­су iдеш за ко­ман­до­ра?

    А н н а

    Хто б ме­не при­му­сив?

    Д о л о р е с

    Ти ж лю­биш на­ре­че­но­го сво­го?

    А н н а

    Хiба то­го не вар­тий дон Гон­за­го?

    Д о л о р е с

    Я не ка­жу то­го. Але ти чуд­но вiд­по­вi­даєш, Ан­но, на пи­тан­ня.

    А н н а

    Бо се та­кi пи­тан­ня нез­ви­чай­нi.

    Д о л о р е с

    Та що ж тут нез­ви­чай­но­го? Ми, Ан­но, з то­бою под­ру­ги що­най­вiр­нi­шi, - ти мо­жеш все ме­нi ка­зать по прав­дi.

    А н н а

    Спочатку ти ме­нi по­дай сей прик­лад.

    Ти маєш таємни­цi. Я не маю.

    Д о л о р е с

    Я? Таємни­цi?

    А н н а

    (смiючись)

    Що? Хi­ба не маєш?

    Нi, не спус­кай очей! Дай я пог­ля­ну!

    (Заглядає їй в очi i смiється).

    Д о л о р е с

    (iз слiзьми в го­ло­сi)

    Не муч ме­не, Анi­то!

    А н н а

    Навiть сльози?

    Ой гос­по­ди, се пас­сiя прав­ди­ва!

    Долорес зак­ри­ває об­лич­чя ру­ка­ми.

    Ну, ви­бач, го­дi!

    (Бере в ру­ки срiб­ний ме­дальйон, що ви­сить у До­ло­рес на чор­нiм шну­роч­ку на гру­дях).

    Що се в те­бе ту­та, в сiм ме­дальйо­нi? Тут, ли­бонь, порт­ре­ти твоїх по­кiй­них ба­тенька й ма­ту­сi?

    (Розкриває ме­дальйо­на ра­нi­ше, нiж До­ло­рес ус­тиг­ла спи­ни­ти її ру­ку).

    Хто вiн та­кий, сей пре­хо­ро­ший ли­цар?

    Д о л о р е с

    Мiй на­ре­че­ний.

    А н н а

    Я то­го й не зна­ла, що ти за­ру­че­на! Чо­му ж нi­ко­ли те­бе не ба­чу з ним?

    Д о л о р е с

    I не по­ба­чиш.

    А н н а

    Чи вiн умер?

    Д о л о р е с

    Нi, вiн жи­вий.

    А н н а

    Вiн зра­див?

    Д о л о р е с

    Мене не зра­див вiн нi­чим.

    А н н а

    (нетерпляче)

    Доволi тих за­га­док. Не хо­чеш - не ка­жи.

    Я лiз­ти в ду­шу си­ло­мiць не звик­ла.

    (Хоче вста­ти, До­ло­рес удер­жує її за ру­ку).

    Д о л о р е с

    Сядь, Ан­но, сядь. Чи ти ж то­го не знаєш, як тяж­ко зру­ши­ти ве­ли­кий ка­мiнь?

    (Кладе ру­ку до сер­ця).

    А в ме­не ж тут ле­жить та­кий важ­кий i так дав­но… вiн ви­тiс­нив iз сер­ця всi жа­лi, всi ба­жан­ня, крiм од­но­го…

    Ти ду­маєш, я пла­ка­ла по мерт­вiй своїй ро­ди­нi? Нi, моя Анi­то, то ка­мiнь ви­да­вив iз сер­ця сльози…

    А н н а

    То ти дав­но за­ру­че­на?

    Д о л о р е с

    Ще зро­ду.

    Нас ма­те­рi то­дi ще за­ру­чи­ли, як я жи­ла у ма­ми­нiй на­дiї.

    А н н а

    Ох, як се не­ро­зум­но!

    Д о л о р е с

    Нi, Анi­то.

    Либонь, се во­ля не­ба, щоб мог­ла я йо­го своїм по пра­ву на­зи­ва­ти, хоч вiн ме­нi i не на­ле­жить.

    А н н а

    Хто вiн?

    Як чуд­но се, що я йо­го не знаю.

    Д о л о р е с

    Вiн - дон Жу­ан.

    А н н а

    Який? Нев­же отой…

    Д о л о р е с

    Отой! Той са­мий! А який же дру­гий iз со­тень ти­ся­чiв усiх Жу­анiв так мо­же прос­то зва­тись "дон Жу­ан", без прiз­виська, без iн­шої прик­ме­ти?

Сторінка 1 з 18 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 > У кінець >>

Пошук на сайті: