Буря на Чорному морі

 

На Чорному морі, на білому камені сидить сокіл-білозірець, поглядає на небо та на море, де не все гаразд діється. Зорі потьмарилися, хвиля зо дна піднімається й розбиває козацькі судна на три частини. Одну частину заносить на Дунай, другу — на турецьку каторгу, третю — затоплює. 
Так з тої частини два братики тонули. Нізвідки їм допомоги чекати, то стали вони в Бога прощення просити, гріхи свої сповідати. 
До них припливає ще один чужий-чужениця, теж у Господа спасіння благає. Брати гірко сльози ллють і говорять між собою, що то їх не морська хвиля топить, а батькова й материна немилість. Вони, як у військо йшли, велику гордість мали, зневажали батька і матір стареньких, старшого брата, сестру, сусідів, навіть церкву святу. Богу є молилися, кров християнську проливали.
От коли б урятувала їх отцева й материна молитва, вони б усіх шанували та поважали. Після цих слів став Господь їм допомагати. орне море втихло, два брати підпливли до берега й вийшли. Пришли в гості до батьків, а ті й питають, як же їм було в дорозі. Брати відповіли, що добре їм було, от тільки чужому-чужениці, сироті, страшно було потопати, бо йому прощення ні від кого прийняти й ні від кого порятунку чекати. Господи, почуй наші молитви! 

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) 
Народна дума оповідає про бурю на морі. Двоє братів-козаків, потопаючи, стали просити у Бога прощення за свої гріхи. Найбільшим своїм гріхом вони вважали те, що зневажали батька й матір, своїх рідних та сусідів. Тільки щира материна й батькова молитва допомогла їм урятуватися. А за козака-сироту нікому було молитися, нікому було його прощати, тому він потонув. Дума оспівує віру, силу материнської любові, необхідність усвідомлення того, що порятунок можливий лише через покаяння, розуміння своєї гріховності.

Пошук на сайті: